Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://hdl.handle.net/123456789/25280| Назва: | Проблемні питання в роботі регіональних комісій з реабілітації |
| Автори: | Адамович, Сергій Васильович |
| Ключові слова: | реабілітація жертв репресій радянського тоталітарного режиму, Український інститут національної пам’яті, регіональна комісія з реабілітації, декомунізація, Національна комісія з реабілітації, політика пам’яті |
| Дата публікації: | 2026 |
| Видавництво: | Одеська національна наукова бібліотека |
| Бібліографічний опис: | Адамович С. Проблемні питання в роботі регіональних комісій з реабілітації. Інституції національної памяті та глобальне партнерство в збереженні культурної спадщини: матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. з міжнар. участю, Одеса, 21–23 серп. 2025 р. / упоряд.: С.М. Герасимова, М.В. Миргород ; відп. за вип. Л.В. Арюпіна; ред.: Н.Г. Майданюк, І.С. Шелестович. Одеса, 2025. С.92-97. |
| Короткий огляд (реферат): | Розпочатий у 1991 р. в Україні процес реабілітації жертв репресій радянського тоталітарного режиму відзначався недоліками, оскільки законодавча база обмежувала категорії осіб, що підлягали реабілітації. Ухвалені у 2015 р. «декомунізаційні закони» засуджували комуністичний режим, надавали доступ до архівів карально-репресивних органів і відновлювали історичну справедливість стосовно борців за незалежність України у ХХ столітті. У 2018 р. на законодавчому рівні було визначено категорії осіб, які мають право на реабілітацію, форми репресій та ознаки, введено статус «потерпілого», створено Національну і регіональні комісії з реабілітації. Водночас регіональні комісії з реабілітації зіштовхуються зі значними труднощами у роботі. Перш за все вони створені при обласних державних адміністраціях, але ті не надають майже ніякої допомоги в діяльності. Координації з боку Українського інституту національної пам’яті теж обмаль, складною є комунікація з працівниками Архіву МВС. Запровадження на законодавчому рівні статусу «потерпілий» не супроводжувалося поширенням на державному рівні на цю категорію людей хоча б якихось соціально-економічних пільг чи додаткових прав. Управління пенсійного фонду відмовляють у наданні доплат до пенсій реабілітованим, є багато двозначностей у трактуванні права на пенсію за особливі заслуги перед Україною борцям за незалежність України. Все це в кінцевому підсумку відбивається на особах, що зазнали переслідувань в часи СРСР, але через недосконале законодавство і байдужість державних установ не отримують належної допомоги. Першою інституцією, де постраждалі прагнуть отримати допомогу, є регіональні комісії з реабілітації, але вони не мають для цього ні повноважень, ні матеріально-технічної бази. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://hdl.handle.net/123456789/25280 |
| Розташовується у зібраннях: | Статті та тези (ННЮІ) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Проблемні питання в роботі регіональних комісій з реабілітації.pdf | 93.04 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.