Формування знань про історичні особистості учнів 8 класу на прикладі теми «Козацька революція середини XVII ст. та війна за суверенітет козацької держави другої половини XVII ст.»

Abstract

У бакалаврській роботі проаналізовано наукові праці, історіографічні підходи та методичні особливості вивчення історичних постатей ранньомодерної доби у шкільному курсі історії України. Увагу зосереджено на тому, як ця тема розглядається в історичних дослідженнях, як представлена у шкільних підручниках і як може пояснюватися під час навчання. Під час роботи було поєднано аналіз наукової літератури з розглядом змісту підручників для 8 класу. У процесі виконання першого завдання було проаналізовано наукові підходи до вивчення історичних особистостей ранньомодерної доби. У роботі встановлено, що дослідження історичної постаті не може обмежуватися коротким життєписом, переліком посад або описом участі в окремих подіях. Для ранньомодерної історії особливо важливими є біографічний, мікроісторичний, історико-системний, соціокультурний та історико-антропологічний підходи. Біографічний підхід дозволяє простежити життєвий шлях діяча, його політичні рішення, особисті зв’язки, становище в суспільстві й роль у конкретних подіях. Мікроісторичний підхід дає змогу побачити ширші процеси через окремий випадок, біографію або локальну ситуацію. Історико-системний підхід допомагає розглядати особистість у зв’язку з державними інститутами, військовою організацією, соціальною структурою та політичною культурою доби. У роботі підкреслено, що ранньомодерна особистість діяла в умовах станових, конфесійних, військових і територіальних залежностей, тому її рішення потребують обережного й контекстного пояснення. У межах теоретичного аналізу з’ясовано, що ранньомодерна доба для української історії охоплює XVI–XVIII ст. Саме в цей період відбувалися формування українського козацтва, виникнення Запорозької Січі, Національно-визвольна війна середини XVII ст., утворення Української козацької держави та подальша боротьба за збереження автономії. У роботі наголошено, що історичні особистості цього часу не були ізольованими «героями» поза суспільством. Вони

діяли в умовах боротьби різних державних центрів, впливу Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії, Кримського ханства, внутрішніх конфліктів серед козацької старшини та потреби захисту прав православного населення. Тому вивчення таких діячів потребує поєднання біографії, політичного контексту, аналізу джерел і розуміння мови самої епохи. Під час виконання другого завдання визначено роль історичних постатей у процесах формування українського козацтва та становлення козацької державності. У роботі показано, що діяльність Дмитра Вишневецького пов’язана з раннім етапом організації козацтва і створенням укріпленого осередку на Малій Хортиці. Постать Петра Конашевича-Сагайдачного розкриває значення козацького війська у міжнародних подіях першої половини XVII ст., зокрема у Хотинській війні 1621 р. Богдан Хмельницький постає центральною фігурою Козацької революції середини XVII ст., адже саме з його діяльністю пов’язуються розгортання Національно-визвольної війни, формування гетьманської влади, військово-адміністративної системи та дипломатичні пошуки місця козацької держави між сильними сусідами. Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Самойлович, Іван Мазепа та Іван Сірко розкривають різні моделі політичного вибору, військового лідерства, дипломатичного маневрування й боротьби за автономію українських земель.