Особливості правового регулювання застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства.

Abstract

Питання належного правового регулювання застосування допоміжних репродуктивних технологій загалом, та сурогатного материнства зокрема, сьогодні, все частіше стає предметом наукових дискусій та обговорень. Адже, з кожним днем зростає відсоток безплідних подружніх пар, котрі мають бажання стати батьками реалізуючи своє право на материнство/батьківство шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій. Існуть безліч причин об’єктивного та суб’єктивного характеру, що впливають на здоров'я людини спричиняючи безпліддя як у жінок, так і в чоловіків. Законодавець пропонує можливість використання різних методів та методик ДРТ, однією з яких є сурогатне материнство. Процедура гестаційного сурогатного (замінного) материнства успішно проводиться в Україні. Проте, низка питань, що виникають при застосуванні останньої так і залишається поза увагою законодавця, що викликає потребу в удосконаленні чинного цивільного та сімейного законодавства. Тому, у запропонованій науковій статті резюмовано, що при аналіз національного законодавства з питань сурогатного материнства важливим аспектом є врахування комплексного характеру суспільних відносин, що мають місце та включають в себе правову, морально-етичну та медичну складові. Для розуміння змісту сурогатного (замінного) материнства як методу ДРТ обгрунтовано необхідність законодавчого закріплення правових понять – «сурогатне материнство», «сурогатна мати», «договір сурогатного материнства». Проаналізувавши положення чинного законодавства виокремлено наступні ознаки сурогатного материнства: основною метою сурогатного материнства є реалізація чоловіком та жінкою своїх природніх прав на метринство та батьківство; наявність генетичного зв’язку між особоми (батьками), які очікують дитину і дитиною (ембріоном); процедура сурогатного материнства визначається трьома критеріями: медичним, соціальним та юридичним. Сурогатне материнство визначено як самостійний метод ДРТ. Результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових статтях, в навчальному процесі, а також суб’єктами законодавчої ініціативи.