Діахронія та синхронія німецьких мовних впливів у національній мовній картині світу (на рівні фемінітивотворення і фіемінітивовживання)

Abstract

У контексті антропоцентричного підходу до вивчення мовних явищ щодалі більшої актуальності набуває поняття мовної картини світу як засобу експлікації концептуальної картини світу. Одних із шляхів ускладнення обох картин світу є запозичення зі споріднених і неспоріднених мов, унаслідок опосередкованих або безпосередніх контактів між народами та їхніми мовами. Для збагачення й поглиблення української мовної картини світу чималу роль відіграють українсько-німецькі контакти, еволюція яких охопила всю історію розвитку української мови та зумовила поповнення власного лексикону запозиченнями давнього германського й сучасного німецького походження. Дослідження українсько-німецьких контактів та їхнього значення в розбудові власної мовної картини світу сфокусовано на фемінітивах-германізмах. Тому стаття присвячена розкриттю історії фемінітивів германського походження на українському ґрунті як засобах іншомовного впливу на розвиток української мовної картини світу. З погляду синхронії та діахронії такі номінативні одиниці класифіковано на давні германські запозичення й сучасні німецькі слова та схарактеризовано відповідно до писемних історичних періодів розвитку української мови. Проведений аналіз такої категорії слів дав змогу констатувати, що фемінітиви-германізми стали результатом тривалих і безперервних українсько-німецьких мовних контактів, у процесі яких лексикон української мови поповнився в основному фемінітивами, мотивованими маскулінативами германського походження, та поодинокими власне німецькими словами. У давньоукраїнський період – це були поодинокі назви жінок, більшою мірою зафіксовано їх у староукраїнський і новий український період, а найбільший процес творення і влиття в мовну картину світу припав для них на ХІХ і ХХ ст. Загалом фемінітиви-германізми несуттєво вплинули на формування категорії жіночості української мови і власної мовної картини світу. Це переважно пасивні слова зі специфічними національними ознаками., що вживаються в розмовному чи діалектному мовленні.