Письменники як персонажі в історико-пригодницькій прозі Олександра Гавроша.

Abstract

У статті висвітлено особливості художнього конструювання образів українських письменників у історико-пригодницькій прозі Олександра Гавроша. Проаналізовано повісті «Врятувати Тараса Шевченка» та «Геніальне кохання» із серії «Музей пригод», в яких автор поєднує біографічний матеріал, історичну реконструкцію і художню інтерпретацію, створюючи живі, багатовимірні образи видатних діячів культури – Тараса Шевченка, Івана Франка, Олександра Афанасьєва-Чужбинського. У першій повісті розповідається про те, як директор музею раритетів Роман Попадинець, його син Ясь і працівниця Яна потрапляють у часи Тараса Шевченка і мають намір врятувати його від арешту та заслання, у другій – як вони опиняються на весіллі Івана Франка. Зауважено, що образ письменника як героя художнього твору відкриває можливості для актуалізації чи переосмислення його ролі в історії, культурі. Використовуючи мотив казкової подорожі у часі, пригодницький сюжет та психологізм персонажів, О. Гаврош наближує історичні постаті до сучасного юного читача. Історико-пригодницькі повісті О. Гавроша позначені глибиною опрацювання документальних джерел і майстерною художньою інтерпретацією історичних подій та постатей. Розгортаючи основну й побіжні сюжетні лінії, автор тримає читача в постійній напрузі, інтригує появою нових персонажів, фактів, таєм- ниць. Дія, яка відбувається одночасно «тут» і «там», додає динаміки розповіді, робить її багатовимірною. Особливу увагу приділено художнім особливостям портретотворення, показу характерів, внутрішнього світу персонажів-письменників, їхньої поведінки і соціокультурного контексту доби. Це дозволяє читачам краще зрозуміти історичну складність і значущість цих особистостей.