Богдан Гаврилишин як меценат та філантроп

Abstract

У даній статті висвітлюється аспект біографії українського науковця та мецената Богдана Гаврилишина (1926–2016), пов’язаний із його меценатською та філантропською діяльністю. Подано стислий опис його життєвого шляху від жителя українського села до директора Міжнародного інституту менеджменту у Женеві. Подано огляд наукових публікацій, присвячених дослідженню життя та здобутків вченого. Виділяються і описуються ті ключові події його життя, що істотно вплинули на формування його діяльності як мецената та філантропа. Після відходу на пенсію науковець приймає рішення присвяти себе розбудові української держави та суспільства, використовуючи здобутий життєвий та професійний досвід. В результаті Богдан Гаврилишин поступово нарощує авторитет на Батьківщині, зокрема стає радником Леоніда Кравчука. Застосовуючи напрацьовані контакти, створює ряд інституцій, що і сьогодні сприяють розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні. Коротко описано створення та діяльність цих інституцій: Консультативної ради при Верховній раді, Міжнародний центр перспективних досліджень, Міжнародний фонд «Відродження». Описано сприяння Богдана Гаврилишина, як керівника фонду «Відродження», у передачі науково-дослідницької станції в Антарктиді від Великобританії до України. Значна увага приділяється меценатському внеску Богдана Гаврилишина у розвиток та зміцнення громади його рідного селища Коропець на Тернопільщині. Описана його фінансова допомога на поч. 1990-х рр. молодим людям з рідної місцевості, що як студенти в той час здобували освіту. Розглянуто заснування та основні напрями діяльності Благодійного фонду Богдана Гаврилишина. Розчарування в українських політиках привело його до думки, що Україну врятує тільки молодь. Висвітлено програми, які реалізовував фонд з метою залучення молоді до трансформації українського суспільства. Подано продовження справи вченого його дружиною та дітьми, які у 2017 р. заснували Фонд родини Богдана Гаврилишина.