Канадський період життя Богдана Гаврилишина

Abstract

У даній статті висвітлюється частина життя українського вченого та відомого мецената Богдана Дмитровича Гаврилишина (1926–2016), пов’язана із його перебуванням в Канаді, після того як він залишив табори Ді-Пі на території Німеччини наприкінці літа 1947 р. Подано огляд наукових праць, присвячених дослідженню біографії Богдана Гаврилишина. Виділяються і описуються характерні особливості його повсякденного життя в Канаді, зокрема працевлаштування, облаштування побуту, навчання, участь в культурному, релігійному житті тощо. На основі вивчення залишених мемуарів та інтерв’ю встановлено ключові моменти життя Богдана Гаврилишина в досліджуваний період. Автор прагне простежити ті важливі фактори, що вплинули на подальше формування його світогляду та особистості. Детальніше розглядає знакові події на цьому етапі його біографії з прив’язкою до їх впливу на подальше майбутнє. Значна увага приділяється загальній картині подій, можливим варіантам подальшої долі молодої людини після прибуття в Канаду. Розглядаються ті непрості виклики, що стояли перед українськими емігрантами, які переїхали з поруйнованої Європи до Нового Світу після завершення тривалої Другої світової війни. Прибувши до Канади в якості лісоруба, він зумів з мінімальним знанням англійської поступити в університет Торонто, будучи студентом створив сім’ю і забезпечував її, працюючи за фахом. У нього з дружиною Леонідою в Канаді народжується двоє дітей. Жив активним громадським життям, зокрема в Пласті, представляв Союз української молоді на загальноканадському рівні та канадську молодь на світовому рівні. Зрештою він дістався на студії до Центру навчання менеджменту в Женеві, який блискуче завершив та повернувся в Канаду. Через два роки директор цієї інституції запрошує Богдана Гаврилишина працювати викладачем, вбачаючи в ньому майбутнього свого наступника. Канада підготувала його до швейцарського етапу життя, де він мав вийти на світовий рівень.