Психологічна потреба у змінених станах свідомості: від адаптивної норми до патологічної аномалії та терапевтичного потенціалу

Abstract

У статті обговорюються концепції змінених станів свідомості, виходячи з гіпотези про існування у людини вродженої психологічної потреби у таких переживаннях. Аналіз охоплює весь спектр феномену, від його нормальних, адаптивних проявів, таких як стани потоку та пікові переживання, до патологічних станів, включаючи делірій та дисоціативні розлади. Піддається аналізу думка про те, що люди з адикцією прагнуть змінених станів свідомості з гедоністичних мотивів. Обґрунтовується думка про те, що прагнення до зміненого стану свідомості виникає як пошук знеболювального для опанування важким психічним станом, який називають душевним болем. Особлива увага приділяється нейробіологічним основам цих станів, зокрема ролі мережі пасивного режиму (DMN) та гіпотезі ентропійного мозку, які допомагають розрізнити здорові та дезадаптивні процеси. Центральним елементом роботи є обговорення терапевтичного потенціалу змінених станів свідомості, зокрема психоделічної терапії, яка слугує мостом між нормою та аномалією. Дослідження показує, що критерії нормальності змінених станів свідомості визначаються не стільки їх феноменологією, скільки контекстом, цілеспрямованістю, контролем та подальшою психологічною інтеграцією досвіду. У статті зазначається, що розуміння суб’єктивного досвіду змінених станів свідомості як варіанту патологічних проявів у поведінці адикта дозволяє не лише діагностувати стадію захворювання (пов’язаних із вживанням психоактивних речовин), а й розробляти цільові терапевтичні стратегії, спрямовані на подолання заперечення хвороби, формування мотивації до лікування та підтримку довготривалих змін у поведінці пацієнта.