Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/23914
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorМіщиха, Лариса Петрівна-
dc.contributor.authorЛещинська, Олена Альбертівна-
dc.contributor.authorКлимишин, Ольга Іванівна-
dc.contributor.authorМатейко, Наталія Михайлівна-
dc.date.accessioned2025-11-06T07:50:11Z-
dc.date.available2025-11-06T07:50:11Z-
dc.date.issued2025-
dc.identifier.citationМіщиха Л. П. Духовно-екзистенційні витоки адиктивної поведінки особистості / Л. П. Міщиха, О. А. Лещинська, О. І. Климишин, Н. М. Матейко // Наукові перспективи. - 2025. - № 8(62). - С.1471-1472.uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/23914-
dc.description.abstractУ статті порушується проблема адиктивної поведінки особистості в контексті духовно-екзистенційного підходу. Цей підхід дає змогу осмислювати залежність як багатовимірне явище, що розкривається не лише у вимірах біологічного та соціального буття людини, а й у її духовному вимірі, де психологічний зміст феномену адикції розглядається як симптом деформації духовної природи людини. Відтак автори вважають, що духовно-екзистенційні чинники адиктивної поведінки особистості тісно пов’язані з пережитим в дитинстві психологічним насильством, досвідом депривації, з дефіцитом любові та прийняття (через відсутність задоволення базових потреб дитинства і наступних етапів онтогенезу); аперсональну поведінку (втрата контакту з власним «Я»); втрату сенсу життя (екзистенційний вакуум); духовну кризу (руйнування свободи як онтичної властивості людини, нівелювання власної суб’єктності із заміною на об’єкт впливу, моральний релятивізм, почуттєва атрофія, нездатність конструктивно виражати і проживати власні емоції; десакраменталізація); розрив з вищими цінностями (Вищим «Я»). Все це проявляється апатією, депресією та схильністю людини до залежностей, спробою втечі від тривоги та порожнечі шляхом пріоритету вибору тимчасових сурогатів задоволення (хімічні: наркотики, алкоголь) та нехімічні види залежностей (психологічні, поведінкові), спробою заповнити екзистенційний вакуум. Наголошується, що розкриття глибинних витоків залежності відкриває перспективу зцілення не шляхом ілюзорних компенсаторів чи втечі, а через повернення до смислу, духовної практики, відповідальності та відновлення цілісності «Я». Такий підхід не лише наближає людину до справжньої внутрішньої свободи й гармонії, але й підтверджує необхідність духовної терапії як невід’ємної складової реабілітаційного процесу. Зроблено висновок, що допомога адиктивним особам має виходити за межі подолання деструктивної поведінки і передбачати глибинну переорієнтацію життєвих смислів, відновлення автентичності та духовної цілісності особистості.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectадикціяuk_UA
dc.subjectадиктивна поведінкаuk_UA
dc.subjectсамосвідомістьuk_UA
dc.subjectсаморегуляціяuk_UA
dc.subjectдуховно-екзистенційні чинникиuk_UA
dc.subjectдуховна кризаuk_UA
dc.subjectекзистенційний вакуумuk_UA
dc.subjectсенс життяuk_UA
dc.subjectадиктuk_UA
dc.subjectцінностіuk_UA
dc.titleДуховно-екзистенційні витоки адиктивної поведінки особистостіuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:Статті та тези (ФП)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
28247-Текст статті-38523-1-10-20250905.pdf424.97 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.