Зовнішня політика Речі Посполитої у працях Михайла Грушевського

Abstract

Бакалаврська робота присвячена аналізу зовнішньої політики Речі Посполитої (1569–1795 рр.) у працях Михайла Грушевського – видатного українського історика, автора багатотомної «Історії України-Руси» та «Ілюстрованої історії України». Дослідження охоплює інтерпретацію ключових подій: Люблінська унія (1569 р.), Хотинська війна (1621 р.), Хмельниччина (1648–1657 рр.), Андрусівське перемир'я (1667 р.), вічний мир (1686 р.) та поділи Речі Посполитої (1772–1795 рр.). Особлива увага приділена критиці шляхетського егоїзму, оцінці ролі козацтва як альтернативи польській гегемонії, акцент на українському факторі в зовнішньополітичних стратегіях Варшави (відносини з Московією, Османською імперією, Швецією, Габсбургами). Робота аналізує еволюцію поглядів Грушевського: від народницької перспективи в ранніх томах до державницької в пізніх виданнях, вплив політичної діяльності (голова УНР 1918 р.) на історичні оцінки. На основі текстів Грушевського та сучасних студій автор реконструює методологію Грушевського: поєднання джерелознавства, соціально-економічного аналізу та національної наративістики. Висновки підкреслюють внесок Грушевського в деконструкцію польськоцентричної історіографії та формування української зовнішньополітичної традиції як основи для сучасної дипломатії.