Антикорупційна політика України в умовах воєнного стану

Abstract

Збройна агресія російської федерації стала серйозним випробуванням для всіх державних інституцій України, зокрема й для антикорупційних органів, створених у постреволюційний період після Революції Гідності. Попри об’єктивні обмеження, спричинені умовами воєнного стану, антикорупційні інституції продовжували свою діяльність, а її результати залишалися відчутними та суспільно значущими. Поступ України як демократичної держави, утвердження верховенства права, функціонування державних інституцій на основі законності, а також становлення громадянського суспільства є неможливими без ефективно діючого антикорупційного механізму та відповідних інструментів для виявлення корупційних ризиків і нейтралізації проявів корупції. Протидія та запобігання корупції становлять окрему функцію державного управління, яка має реалізовуватися шляхом застосування спеціальних засобів державного впливу та за умови наявності політичної волі з боку органів публічної влади. У цьому контексті належне формування антикорупційної політики виступає ключовим превентивним чинником у боротьбі з корупційними загрозами.