Громадянське суспільство в системі демократичного цивільного контролю над збройними силами України

Abstract

У статті визначено роль та місце громадянського суспільства в системі демократичного цивільного контролю (ДЦК) над Збройними силами України (ЗСУ) як ключового чинника вирішення завдань забезпечення національної безпеки. Проаналізовано форми та методи ДЦК, ураховуючи безпекові виклики сьогодення (повномасштабна збройна агресія російської федерації) та специфіку збройних сил держави як інституції, що стоїть на захисті її суверенітету та територіальної цілісності. Дано політологічну оцінку ключовим нормативно-правовим документам, які регулюють ДЦК у ЗСУ та відносини громадянського суспільства як елемента системи цивільного контролю у війську. Визначено перспективи ДЦК у системі взаємодії громадянського суспільства та держави задля контролю збройних сил як одного з ключових інструментів забезпечення не лише контрольної, а й безпекової функції у державі шляхом тісної та ефективної співпраці та розвитку такого партнерства із суб’єктами органів виконавчої, законодавчої, судової влади та засобами масової інформації. Розглянуто Закон України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 р. в частині, що стосується громадянського суспільства як складника ДЦК сектору національної безпеки й, зокрема, збройних сил, а також інші політико-правові акти. Акцентовано на низці документів, у яких Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання щодо запровадження та розвитку ДЦК як важливого складника євроатлантичної інтеграції, а саме: «Партнерство заради миру: рамковий документ» (1994 р.), «Кодекс поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки» (1994 р.), «Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО» (1997 р.).На основі врахування демократичного досвіду західних партнерів України відзначено, що виховання активної громадянської позиції, залучення громадянського суспільства до формування й реалізації державної політики, зокрема в її безпековому форматі, становлять міцний фундамент для ефективного становлення та функціонування політики національної безпеки.