Співпраця України та міжнародних інституцій в контексті проблем застосування біологічної та хімічної зброї під час російської агресії в Україні

Abstract

У статті досліджено проблема застосування біологічної та хімічної зброї під час російської агресії проти України, що становить пряму загрозу національній безпеці. Проаналізовано поточний стан міжнародного правового регулювання щодо заборони використання біологічної та хімічної зброї, а також наявність порушень цих норм з боку російської федерації під час війни. Авторки детально розглянули випадки фіксованого використання заборонених речовин і звернули увагу на сучасні виклики, з якими стикається Україна, зокрема ризик ескалації хімічних і біологічних атак. Вивчено заходи міжнародної спільноти, включно з роллю Організації заборони хімічної зброї, та наголошено на необхідності посилення санкцій і запобіжних заходів. Окреслено рекомендації для подальшого зміцнення національної безпеки України в умовах подальших загроз застосування зброї масового ураження з боку агресора.Мета та завдання статті. Метою статті є дослідження особливостей застосування біологічної та хімічної зброї під час російської агресії, як загрози національній безпеці України. Відповідно до мети, сформовані такі завдання дослідження: проаналізувати сучасний стан міжнародного регулювання заборони використання біологічної та хімічної зброї; охарактеризувати наявність порушень чинних норм в сфері заборони хімічної та біологічної зброю московією в сучасній агресії проти України; виділити основні загрози та виклики для національної безпеки України в контексті небезпек, пов’язаних з застосуванням біологічної та хімічної зброї російським агресором.Методи. Під час аналізу особливостей застосування біологічної та хімічної зброї під час російської агресії, як загрози національній безпеці України застосовувалися такі загальнонаукові методи, як методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції, метод хронології тощо, а також методи політологічного порівняння. Дослідження здійснювалось на основі принципах системності та історизму.Результати дослідження. Основними загрозами для національної безпеки України є ймовірне використання агресором нових видів хімічної та біологічної зброї, що може завдати значної шкоди як військовим, так і цивільному населенню. Ця загроза підкріплюється наявними даними про використання таких речовин під час бойових дій. Тому важливим є посилення міжнародного тиску на росію через санкції та підвищення готовності українських служб реагувати на хімічні та біологічні атаки. Україні необхідно продовжувати активну співпрацю з міжнародними організаціями, такими як ОЗХЗ, для запобігання подальшому використанню таких видів зброї.