Громадська думка британців як передумова і чинник Брексіту (70-ті рр. ХХ ст. – 2016 р.)

Abstract

У статті переважно на матеріалах британської преси («TheGuardian», «ВВС News» та ін.) розкривається опозиційна діяльність щодо Брексіту третьої за впливами Ліберально-демократичної партії Великої Британії. Вона розпочалася в лютому 2015 р., коли прем’єр Девід Кемерон офіційно оголосив про проведення референдуму щодо перебування країни в складі Європейського Союзу та фактично завершилася в грудні 2019 р., коли після поразки на національних парламентських виборах партія не могла істотно впливати на цей процес. Показано негативні наслідки для іміджу ліберальних демократів їх перебування у складі коаліційного уряду з консерваторами. Розкрито зміст програми оголошеної їх новообраним лідером Тимом Фарроном 11 травня 2016 р. кампанії за збереження членства Великої Британії в Європейському Союзі під назвою #INtogether.З’ясовано, що після неочікуваних для ліберальних демократів результатів референдуму 23 червня 2016 р., на якому 52 % виборців висловилися за вихід Великої Британії з ЄС, вони першими розпочали-кампанію за перегляд його результатів, використовуючи хештег #Wearethe48 як покликання на 48 % виборців, які підтримали позицію «Залишитися».Проаналізовано маніфести та інші програмні документи, з якими ліберальні демократи ішли на парламентські вибори 2017 і 2019 рр. та вибори в Європарламент 2019 р. Розглянуто зміст ухвал щорічних вересневих 2016, 2017, 2018, 2019 рр. конференцій, які визначали позицію партії щодо про-ведення другого референдуму про перебування Британії в складі ЄС та різних варіантів укладання угоди про відносини між ними. Показано як обрання нових лідерів Ліберально-демократичної партії Вінса Кейблата Джо Свінсон позначалося на діяльності партії, яка у травні 2019 р. досягла піку своєї популярності, а відтак зазнала падіння рейтингу. У висновках з’ясовується чим представлений політичний досвід Великої Британії є цікавим для політичної науки та повчальним для молодої демократії України.