До проблеми моделювання громадянського суспільства

Abstract

У статті актуалізовано проблематику сучасних моделей громадянського суспільства. Конструювання життєздатних моделей громадянського суспільства тлумачиться як виникнення форматів взаємодії держави й суспільства, де обидва суб’єкти такої взаємодії своїми характеристиками визначають специфіку тієї чи іншої моделі. Обґрунтовано, що стосовно держави йдеться про інституціоналізовані механізми співпраці з громадськістю, дієві алгоритми стримувань і противаг, поділ влади, забезпечення умов чесних і конкурентних виборів тощо. Своєю чергою, позитивними маркерами суспільного зрізу є розвинена мережа громадських інституцій, їх усебічна суб’єктність, розвиток приватного підприємництва, зацікавленість у громадській участі та ініціативі тощо.Наголошено, що змістовними компонентами категоризації поняття «модель громадянського суспільства» є теоретичний (акцентує певну концепцію, що описує ідеальний або прагматичний організаційний і соціальний лад суспільства, де громадяни мають значний ступінь автономії, свободи, відповідальності й участі в ухваленні рішень) та інституціональний (конкретизує конфігурацію соціально-політичних зв’язків, обсяги й доступність можливостей впливу громадян на розробку й ухвалення державно-владних рішень, регламентованих політико-нормативними актами, ступінь інтеграції демократичних цінностей і принципів у політичну систему).Серед моделей громадянського суспільства розглянуто ліберальну, комунітарну, ринкову, плюралістичну, соціальну, «західну» і «незахідну», тріаду моделей Н. Розенблюм («демократичне», «посередницьке» і «виборче» громадянське суспільство) та ін. Констатовано, що в чистому вигляді жодна з досліджених моделей не знайшла належної апробації в чинних політичних системах, натомість змішані типи з переважанням окремих функцій є поширеним явищем. Розвиток проаналізованих моделей напряму пов’язаний з еволюцією громадянського суспільства, а значить і з модернізацією взаємовідносин державної влади з громадським сектором, коли перша переходить від патронажу до партнерства, а другий – від поточного впливу на владні рішення до якісної зміни влади.