Інформаційні спеціальні операції: особливості реалізації в сучасних умовах

Abstract

У статті аналізуються особливості реалізації інформаційних спеціальних операцій у сучасних умовах. Зростання ролі інформаційних технологій і засобів масової інформації привело до поступового переходу конфліктів від суто збройного протиборства в інформаційний простір, із застосуванням спеціальних інформаційних операцій. Інформаційні спеціальні операції, що являють собою сплановані дії, спрямовані на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію, які передбачають вплив на її свідомість і поведінку за допомогою використання організованої інформації та інформаційних технологій для досягнення визначеної мети, нині є вагомим компонентом інформаційних війн. Їхніми основними об’єктами впливу стають: по-перше, психіка представників політичної еліти; по-друге, населення держав, що перебувають у конфронтації, а також система формування суспільної свідомості, думки; по-третє, ухвалення державно-управлінських рішень у сфері національної безпеки. Серед основних завдань: унесення у свідомість ворожих, шкідливих ідей і поглядів; дезорієнтації та дезінформації мас; послаблення визначених переконань, устоїв; залякування свого народу образом ворога; залякування супротивника своєю могутністю; забезпечення ринку збуту для своєї економіки. Серед методів: дезінформація, тобто оманливий вплив на суб’єкта з метою спонукання його до запрограмованих дій; пропаганда – поширення різних ідей із метою впровадження їх у громадську думку та використання в масовій практичній діяльності населення; психологічний тиск, що передбачає залякування і агресивні дії щодо громадян, з метою примусу до дій за визначеною схемою; маніпулювання, яке полягає у впливі на психіку людини (здебільшого непомітному) та має на меті зміну напряму активності особи, на яку діє цей вплив; інформаційний тероризм, що передбачає особливий вплив на окремі групи в суспільстві й органи влади, який виражається в застосуванні погроз, залякувань, розправ і вбивств, супроводжується викривленням об’єктивної інформації; поширення чуток – діяльність щодо поширення різної інформації (переважно неправдивої) серед широких верств населення здебільшого неофіційними каналами з метою дезорганізації суспільства та держави або ж їхніх окремих установ чи організацій; диверсифікація громадської думки – розпорошення уваги панівної еліти держави на різні штучно акцентовані проблеми й відволікання тим самим від вирішення нагальних першочергових завдань.