Етапи розвитку оперно-симфонічного диригування у Львові в XIX столітті. Етап перший - від капельмейстерства до підвалин диригенства

Abstract

Складний процес становлення та розвитку диригентського мистецтва впродовж XIX століття набув у музичній культурі Львова специфічних рис. Будучи тісно пов'язаним з загальноєвропейськими тенденціями, перехід від капельмейстерства до закладення підвалин оперно-симфонічного диригування ознаменувався діяльністю видатних музикантів європейського значення: Ю. Ельснера, Ф.-К. Моцарта, К. Курпінського, С. Сервачинського, К. Ліпінського, Й. М. Галлюса, Й. Башни, В. Роллєчека та ін. Визначаються провідні фактори, що стимулюють рух капельмейстерської практики на шляху її переродження в диригентську - комерціалізація музичного життя та поява нових концертних форм,, перехід художньої свідомості від риторичної до індивідуально-творчої, що ґрунтовно змінює колишні уявлення про професіоналізм та призначення диригента.