Декомунізація та деколонізація в Україні (2013–2024 рр.)

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено комплексний процес декомунізації та деколонізації в Україні як фундаментальний чинник трансформації державної політики пам’яті та гуманітарної безпеки. Висвітлено основні етапи цієї трансформації – від стихійних низових ініціатив «ленінопаду» під час Революції Гідності до системної реалізації «декомунізаційного пакету» законів 2015 року. Окрему увагу приділено функціонуванню інституцій пам’яті, зокрема проаналізоано провідну роль Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у координації перейменувань топонімів та демонтажу радянських символів. Досліджено процес переосмислення історичних наративів, зокрема відмову від радянських конструктів та розкрито механізми правового визнання борців за незалежність України у XX столітті (зокрема ОУН та УПА). Особливий акцент зроблено на діяльності держави та суспільства в умовах повномасштабної російсько-української війни, коли процеси очищення публічного простору переросли у всеохопну деколонізацію та дерусифікацію.