Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://hdl.handle.net/123456789/25596Повний запис метаданих
| Поле DC | Значення | Мова |
|---|---|---|
| dc.contributor.author | Паска, Богдан Валерійович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-06-19T09:14:13Z | - |
| dc.date.available | 2026-06-19T09:14:13Z | - |
| dc.date.issued | 2026 | - |
| dc.identifier.citation | Паска Б. Судові розправи над лідерами українського дисидентського руху навесні 1973 р. Науково-теоретичний альманах Грані. 2026. № 29 (2). С. 278–285. DOI: https://doi.org/10.15421/1726119. | uk_UA |
| dc.identifier.uri | http://hdl.handle.net/123456789/25596 | - |
| dc.description.abstract | Актуальність. У статті розглядається проблема судових розправ над лідерами українського дисидентського руху навесні 1973 р. як ключового етапу реалізації репресивної політики радянської влади. З’ясовано, що попри значний обсяг наукових досліджень, недостатньо висвітленими залишаються питання координації дій між органами КДБ, судовими та партійними структурами, а також індивідуальні стратегії поведінки підсудних.Метою статті є комплексна реконструкція перебігу, механізмів підготовки та проведення судових розправ над лідерами українського дисидентського руху навесні 1973 р., а також визначення їх ролі у системі репресивної політики щодо інакодумства.Результати. Виявлено, що судові процеси над І. Дзюбою, Н. Світличною, В. Чорноволом, Є. Сверстюком та І. Світличним були заздалегідь спланованою акцією, яка поєднувала слідчі, судові та пропагандистські заходи. Встановлено, що органи КДБ здійснили ретельну підготовку до процесів, включаючи контроль за поведінкою підсудних і їхнього оточення, формування «потрібного» складу учасників судових засідань, а також організацію кампаній дискредитації дисидентів. З’ясовано, що суди проводилися у відкритому або закритому форматі залежно від очікуваної поведінки обвинувачених. Охарактеризовано різні моделі поведінки підсудних – від часткового визнання провини та демонстрації лояльності до відкритого спротиву і використання суду як трибуни для поширення власних ідей. Висновки. Встановлено, що судові розправи весни 1973 р. стали кульмінацією репресивної кампанії проти дисидентства та засвідчили високу ефективність карального механізму у досягненні цілей ізоляції лідерів руху й придушення суспільного спротиву. З’ясовано, що поєднання репресивних і пропагандистських інструментів дозволило владі мінімізувати прояви солідарності з підсудними. Водночас доведено, що навіть за умов тиску значна частина дисидентів зберігала внутрішню ідейну стійкість, що свідчить про обмеженість ефективності репресій у сфері світоглядних переконань. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
| dc.subject | український дисидентський рух | uk_UA |
| dc.subject | радянський режим | uk_UA |
| dc.subject | Комітет державної безпеки (КДБ) | uk_UA |
| dc.subject | політичні репресії | uk_UA |
| dc.subject | судові процеси | uk_UA |
| dc.subject | інакомислення | uk_UA |
| dc.subject | справа "Блок" | uk_UA |
| dc.title | Судові розправи над лідерами українського дисидентського руху навесні 1973 р. | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |
| Розташовується у зібраннях: | Статті та тези (ФІПМВ) | |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Паска Б. Судові розправи над лідерами українського дисидентського руху навесні 1973 р..pdf | 377.87 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.