Явище синкретизму мистецтв у малій прозі Івана Франка

Abstract

У кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження явища синкретизму мистецтв на матеріалі малої прози Івана Франка. Теоретико-методологічну основу становлять сучасні підходи до аналізу взаємодії мистецтв, перцептивні студії, елементи поетикального і наратологічного аналізу, а також компаративний підхід, що дає змогу розглядати прозу І. Франка в широкому культурному й естетичному контексті кінця ХІХ – початку ХХ століття. У роботі систематизовано наукові погляди на синкретизм мистецтв і окреслено основні рівні його реалізації у прозових творах письменника. З’ясовано, що взаємодія різних художніх систем у малій прозі І. Франка має структуротвірний характер і впливає на організацію образного світу, спосіб розкриття внутрішніх станів персонажів і динаміку оповіді. Показано, що синкретичні прийоми посилюють багатомодальність сприйняття твору і підвищують смислову насиченість тексту, оскільки значення формується через поєднання кількох мистецьких планів і їхнє словесне відтворення. Отримані результати поглиблюють уявлення про індивідуальну поетику Франка-прозаїка та засвідчують важливість міжмистецьких взаємодій як одного з чинників модернізації української малої прози.