Соціально-психологічні чинники переживання самотності у ранньому юнацькому віці

Abstract

Стаття присвячена вивченню особливостей переживання самотності в ранньому юнацькому віці. Самотність розглядається як психологічний стан людини, що виникає внаслідок суб’єктивного переживання нею своєї відокремленості в суспільстві, психологічного дистанціювання, усвідомлення невідповідності між бажаним і реальним рівнями міжособистісних стосунків, неможливості якісно задовольнити свої основні соціальні потреби. Переживання самотності пов’язане з особистісними характеристиками, соціальною ситуацією та якістю соціальних зв’язків, і, як правило, супроводжується відчуттями ізольованості, покинутості, непотрібності, станом стресу, фрустрації, депресії. Чинники появи почуття самотності в осіб раннього юнацького віку важливо також розглядати крізь призму вікових змін та життєвих криз. Емпіричне дослідження, проведене серед школярів раннього юнацького віку, показало, що 59% його учасників характеризуються низьким рівнем суб’єктивного переживання самотності, 33% респондентів – середнім рівнем, а 8% респондентів – високим. Кореляційний аналіз виявив взаємозв’язки між переживанням самотності в ранньому юнацькому віці та наявністю труднощів у встановленні міжособистісних контактів, специфікою психологічного клімату в освітньому середовищі, зниженням рівня психологічного благополуччя. На виникнення почуття самотності у юнаків і дівчат впливають також такі соціально-психологічні чинники як проблемна адаптація до життя і навчання в складних обставинах суспільно-політичної ситуації (війни) в країні, вплив референтного оточення, медіа, зростання залежності молоді від смартфонів та їх надмірне використання під час безпосередньої комунікації, відсутність стабільних міжособистісних зв’язків, гіперінформаційність суспільства, якість стосунків у територіальних громадах, соціальні традиції, цінності тощо. Результати дослідження можуть бути впроваджені у практику роботи практичних психологів навчальних закладів для розробки програм психологічного супроводу школярів і студентів, спрямованих на формування у дітей і молоді конструктивного, ціннісного ставлення до побудови здорових міжособистісних стосунків, усвідомлення дуальності самотності, оптимізацію комунікативних навичок, здатності використовувати самотність та усамітнення як ресурси для особистісного розвитку.