Аналіз джерел формування ресурсної бази банків в Україні

Abstract

Банківський сектор є важливою частиною економіки будь-якої країни, адже саме через банки відбувається рух грошей між різними сферами господарства. Як слушно зазначають у своїх дослідженнях Вовчак О. Д., Рущишин Н. М. та Андрейків Т. Я. [9], банківські установи виконують функцію критично важливих фінансових посередників, що забезпечують трансформаційні процеси конвертації грошових заощаджень у інвестиційний капітал, який становить фундамент економічного зростання. Актуальність теми дослідження визначається тим, що в сучасному контексті трансформаційних перетворень економічного простору України, особливо за умов комплексних внутрішніх викликів та зовнішніх загроз, питання формування ресурсного потенціалу банківських установ набуває виняткової ваги та значення. Як підкреслює у своїх наукових розвідках Дзюблюк О. В. [11], загальний обсяг та структурна архітектоніка ресурсів визначають спроможність банку щодо здійснення активних операцій, задоволення потреб клієнтського сегменту в кредитних ресурсах та забезпечення конкурентних переваг на фінансовому ринку. Попри вагомий науковий доробок, присвячений дослідженню ресурсної бази банківських установ, залишаються недостатньо висвітленими концептуальні аспекти стратегій диверсифікації джерел формування ресурсів в умовах цифрової трансформації банківського сектору, механізмів впливу сучасних регуляторних вимог на структурну композицію банківських ресурсів, а також розробки методологічних підходів до управління ресурсною платформою з урахуванням сучасних викликів та потенційних ризиків.