Діяльність «Товариства Ісуса» у Центральній і Східній Європі (XVI-XVIII ст.)

Abstract

Бакалаврська робота присвячена діяльності ордену єзуїтів («Товариства Ісуса») у Центральній і Східній Європі у XVI–XVIII ст. – періоді від заснування ордену (1540 р.) до його скасування папою Климентом XIV (1773 р.). Дослідження охоплює Польщу, Литву, Україну, Білорусь, Чехію, Угорщину, Трансильванію та Хорватію, де єзуїти створили понад 250 колегій, академій і місій. Особлива увага приділена ключовим напрямам: контрреформації та рекатолизації (Берестейська унія 1596 р., місії П. Скарги, А. Боболі), освітній діяльності (Віленська академія 1579 р., Львівський колегіум 1608 р., Замойська академія 1595 р.), науковій та видавничій роботі (астрономія, математика, полемічна література), політичному впливу при дворах Сигізмунда ІІІ Вази, Яна Казимира, Яна Собеського, а також участі у війнах з протестантами, православними та османами. Робота аналізує методи єзуїтської педагогіки (Ratio Studiorum 1599 р.), театральні постановки, архітектурні комплекси (барокові костели у Несвіжі, Львові, Празі) та конфлікти з місцевою шляхтою, протестантами та православним духовенством. Автор оцінює єзуїтів як найефективніший інструмент католицького наступу в регіоні, що одночасно спричинив культурний підйом та міжконфесійну напругу. Висновки підкреслюють парадоксальну роль ордену: він став каталізатором барокової культури Центрально-Східної Європи, але водночас поглибив релігійні розколи, що мали наслідки аж до XIX ст.