Національна політика Чехословацької республіки у 1918 - 1938 рр.

Abstract

Бакалаврська робота присвячена національній політиці Чехословацької Республіки в міжвоєнний період (1918–1938 рр.) – часу існування «першої республіки» Т. Ґ. Масарика та Е. Бенеша. Дослідження аналізує концепцію «чехословакизму» як офіційної ідеології держави, що передбачала існування єдиної «чехословацької нації» з двома гілками (чехами та словаками), та її практичне втілення в конституціях 1920 та 1938 рр., мовному законі 1920 р., адміністративному поділі (земська система), шкільній політиці та державній службі. Особлива увага приділена політиці щодо національних меншин (німців – 23 %, угорців – 5 %, русинів-українців – 4 %, поляків та євреїв): Піттсбурзька угода 1918 р., Малий договір 1919 р., статус автономії Підкарпатської Русі (до 1938 р. лише формальний), мовні права та конфліктам у Судетах, німецькі партії (SdP К. Генлейна) та словацький автономізм (Глінкова словацька народна партія А. Глінки). Робота розглядає еволюцію від ліберального «масариківського» курсу до вимушених поступок після Мюнхенської угоди 1938 р. (Віденський арбітраж, втрата Судетів та Південної Словаччини). Автор оцінює суперечливість національної політики: досягнення відносної стабільності в Центральній Європі за умов високого рівня демократичних прав меншин, але водночас накопичення конфліктів, що стали однією з причин розпаду держави 1938–1939 рр. Висновки підкреслюють унікальність чехословацького досвіду як моделі багатонаціональної демократії в умовах «поясу змішаного розселення».