Економічне становище Другої Речі Посполитої (1918–1939 рр.)

Abstract

Бакалаврська робота присвячена аналізу економічного становища Другої Речі Посполитої (1918–1939 рр.) – держави, яка постала на уламках трьох імперій і зіткнулася з винятковими викликами відновлення та модернізації. Дослідження охоплює ключові етапи: післявоєнну розруху та гіперінфляцію (1918–1923 рр.), стабілізацію за урядом Владислава Грабського (реформа 1924 р., створення Банку Польського та золотого злотого), промисловий підйом середини 1920-х, катастрофічні наслідки Великої депресії (1929–1935 рр., падіння ВВП на 25–30 %), та політику «етатистського повороту» (план чотирирічний 1936–1940 рр., ЦОП, державні інвестиції в оборонну промисловість і Гдиня-Катовіце). Особлива увага приділена регіональним диспропорціям («Польща А» і «Польща Б»), аграрній перенаселеності, проблемі безробіття (до 1 млн осіб у 1930-х), націоналізації та ролі єврейського і німецького капіталу, валютним війнам та торговельній дискримінації з боку Німеччини й СРСР. Робота аналізує економічні реформи Ю. Пілсудського, Е. Квятковського, Г. Бекa та вплив зовнішньої політики на господарський розвиток. Автор оцінює досягнення (індустріалізація, будівництво порту Гдиня, залізниці вугілля–море) та системні слабкості (залежність від іноземних позик, незавершена земельна реформа, соціальна напруга). Висновки підкреслюють парадоксальну динаміку: попри об’єктивні труднощі, Друга Річ Посполита досягла одного з найвищих у Європі темпів промислового зростання в 1935–1939 рр., що стало основою економічного опору у вересні 1939 р.