Дослідження сформованості системи саморегуляції менеджерів у процесі їхньої професійної діяльності

Abstract

У статті наголошується, що професійна діяльність менеджера надзвичайно стресова. Від менеджера сьогодні вимагається володіння відповідними компетенціями, рівнем знань, самоконтролем та високими моральними якостями. Швидкий та виснажливий темп праці часто є наслідком зниження стресостійкості менеджерів, що може призвести до порушень як фізичного, так і психічного здоров’я. Звідси і розуміється актуальність роботи, яка спрямована на дослідження системи саморегуляції менеджерів як складової частини стресостійкості. Дослідження проводилося за допомогою таких методик: опитувальники «Стиль саморегуляції поведінки» (В.І. Моросанова), «Перцептивна оцінка типу стресостійкості» (М.П. Фетіскін), «Прогноз-2» (В.Ю. Рибніков). Загальна вибірка емпіричного дослідження, яке проводилося у 2020 році, становила 30 осіб – менеджерів ТОВ «ТРК «Діскавері» (м. Івано-Франківськ). Результати дослідження показали, що у менеджерів превалює вище середнього рівень саморегуляції, який залежить від віку. Особи старшого покоління показали нижчі показники (здебільшого чоловіки), тоді як молоді люди (здебільшого жінки) показали вищий рівень саморегуляції. Для менеджерів компанії характерні помірні типи стресостійкості. Отже, персонал може втрачати стійкість до стресу в разі дії сильних зовнішніх чинників (стиль керівництва, конфлікти, суб’єктивні чинники). Переважна більшість менеджерів мають задовільний рівень нервово-психічної стійкості (причому в жінок він виражений більше, ніж у чоловіків), що уможливлює позитивний прогноз. Менеджери самостійно можуть впоратися з проблемами без виражених порушень роботи нервової системи. Перспективу подальших досліджень в окресленій царині може становити проведення формувального експерименту із впровадження програми розвитку саморегуляції для менеджерів, а також дослідження психологічних особливостей прояву стресостійкості менеджерів у їхній професійній діяльності.