Політична криза і анархія в Речі Посполитій (друга половина XVII – XVIII ст.)

Abstract

Бакалаврська робота присвячена політичній кризі та анархії в Речі Посполитій у другій половині XVII – XVIII ст. – періоду системного занепаду шляхетської республіки. Дослідження охоплює ключові фактори дестабілізації: «Потоп» (шведська навала 1655–1660 рр.), руїна після Хмельниччини, рокоші магнатів (Зебжидовського 1606–1608 рр., Любoмирського 1665–1666 рр.), зловживання liberum veto (перше застосування 1652 р., параліч сеймів з 1688 р.), магнатські конфедерації (Тарногродська 1715 р., Барська 1768 р.) та іноземні інтервенції (Росія, Прусія, Австрія). Особлива увага приділена ролі королів (Ян II Казимир, Міхал Корибут, Ян III Собеський, Станіслав Август Понятовський), реформам Чотирирічного сейму (1788–1792 рр., Конституція 3 травня 1791 р.) та поділам Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.). Робота аналізує соціально-економічні передумови: зубожіння дрібної шляхти, селянські повстання (коліївщина 1768 р.), занепад армії (гетьманська система). На основі джерел та історичних праць автор оцінює механізми анархії як наслідок корпоративного егоїзму та зовнішнього тиску. Висновки підкреслюють парадокс «золотої свободи», що призвела до втрати державності, та уроки для сучасної політології.