Холодна зброя і обладунок у XII – XV ст. на прикладі країн Східної Європи

Abstract

Бакалаврська робота присвячена еволюції холодної зброї та обладунку в країнах Східної Європи (Київська Русь, Польща, Угорщина, Чехія, Литовське князівство, Московське князівство) у XII–XV ст. – період від монгольських нашесть до гуситських війн. Дослідження охоплює типологію озброєння: мечі (каролінзький тип, романські, готичні), шаблі (вплив степових кочівників), булави, келепи, списи, арбалети та захисне спорядження – кольчуги, ламелярні, бригантини, пластинчасті обладунки. Особлива увага приділена технологічним інноваціям: дамаська сталь у руських клинках, імпорт з Візантії та Хорезму, локальне ковальство в Кракові, Празі та Новгороді, а також археологічним знахідкам (Гніздівський курган, битва при Грюнвальді 1410 р., могильники в Галичі). Робота аналізує соціальний контекст: озброєння князівської дружини, лицарських орденів (Тевтонський, Лівонський), міських ополчень та селянських повстань, вплив хрестових походів і монгольського ярма на стандартизацію. На основі матеріальних джерел (музейні експонати в Києві, Варшаві, Будапешті), іконографії (мініатюри Радзивіллівського літопису, фрески Сандомирського собору), писемних свідчень (Іпатіївський літопис, хроніки Яна Длугоша) та сучасних досліджень автор реконструює регіональну специфіку: синтез візантійсько-скандинавських і степових традицій у Русі, західноєвропейські впливи в Польщі та Чехії. Висновки підкреслюють роль озброєння як маркера соціального статусу та каталізатора військових реформ, що визначили перехід до ранньомодерної тактики в XVI ст.