Становлення станово-представницьких органів влади у слов'янських країнах (XV–XVII ст.)

Abstract

Бакалаврська робота присвячена процесу становлення станово-представницьких органів влади у слов'янських країнах Центральної та Східної Європи в XV–XVII ст. – період переходу від середньовічних форм правління до ранньомодерних інститутів. Дослідження охоплює еволюцію сеймів, снемів та земських соборів у Польщі, Чехії, Угорщині (з хорватськими землями), Московському царстві та слов'янських князівствах Балкан. Аналізуються передумови: магдебурзьке право в містах, привілеї шляхти (Nihil novi 1505 р. у Польщі, Золоті булли в Чехії та Угорщині), корпоративні традиції селянських общин і церковних соборів. Особлива увага приділена структурі та повноваженням органів: двопалатний сейм Речі Посполитої (з 1493 р.), чеський снем (з 1471 р.), угорський діет (з 1526 р.), земські собори Московії (з 1549 р.) та їх ролі в затвердженні податків, законів і зовнішньої політики. Робота розглядає конфлікти між монархом, шляхтою, містами та селянами, зокрема «шляхетську демократію» в Польщі, гуситські традиції в Чехії та козацькі ради на Запорізькій Січі як прототипи представництва. На основі джерел (привілеї, сеймові конституції, хроніки Я та історичних праць автор оцінює вплив західноєвропейських моделей (Англія, Франція) та локальних традицій на формування слов'янського парламентаризму. Висновки підкреслюють регіональну специфіку: від корпоративної демократії шляхти до централізованих соборів у Московії, що визначили траєкторії політичного розвитку до XVIII ст.