Національна політика урядів Королівства Югославія (1929-1941 рр.)

Abstract

Бакалаврська робота присвячена національній політиці урядів Королівства Югославія в період після проголошення королем Олександром I Карагеоргієвичем Шостоїсічневої диктатури (6 січня 1929 р.) та до початку Другої світової війни (1941 р.). Дослідження аналізує еволюцію політики від унітаристського «інтегрального югославізму» (Закон про назву та поділ королівства на бановини 1929 р.) до спроб компромісу з хорватським рухом (Спорозум Цветковича–Мачека 1939 р., утворення Бановини Хорватія). Окремо розглядаються механізми придушення національних ідентичностей (заборона діяльності політичних партій, цензура преси, сербізація адміністрації), реакція словенських, хорватських, боснійських мусульманських, македонських та албанських еліт, а також роль Сербської православної церкви та усташського руху. Робота оцінює суперечності політики: спроби створення єдиної югославської нації проти посилення сепаратизму, вплив економічної нерівності регіонів та зовнішньополітичних факторів (італійська та німецька експансія). Дослідження ґрунтується на югославських архівних документах (Архів Югославії, Белград), законах і декретах, мемуарах (М. Цветкович, В. Мачек, А. Павелич), працях істориків (Б. Петранчич, І. Банац) та порівняльному аналізі. Висновки підкреслюють провал унітаристської моделі як ключового фактора розпаду Королівства Югославія в 1941 р. та підґрунтя етнічних конфліктів у регіоні.