Вплив політичних концепцій еміграції й опозиції на процес польсько-українського примирення

Abstract

Наслідки Другої світової війни, утрата країнами Центрально-Східної Європи незалежності, а також необхідність спільної боротьби проти радянського тоталітаризму стали каталізатором польсько-українського примирення в період біполярності. Предметом міжнаціонального діалогу були питання кордонів, національних меншин, подолання історичних стереотипів і напрацювання моделей майбутньої співпраці. Спроби переговорів на рівні екзильних урядів у перші повоєнні роки зазнали невдачі. Починаючи з 50-х років, ведення міжнаціонального діалогу українців і поляків вступає у фазу методу народної дипломатії. Питання польсько-українських відносин дискутуються на сторінках преси другого обігу, в еміграційних виданнях польсько-українських клубів, створених за межами соцтабору, провідними інтелектуалами польської й української діаспори.