Трансформація язичницьких і християнських уявлень у візуальній культурі України-Русі

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження процесу трансформації язичницьких і християнських уявлень у візуальній культурі України-Русі. Розглянуто їхній вплив на формування національної ідентичності. Особливу увагу приділено аналізу механізмів взаємодії міфологічних і сакральних образів, які, проходячи через глибокі ідеологічні та художні зрушення, набували нових смислових відтінків і функцій у сакральному мистецтві, архітектурі, декоративному оздобленні та народній орнаментиці різних епох. У статті висвітлено закономірності адаптації традиційних мотивів – дерева життя, солярної символіки, жіночих і зооморфних образів – у нових іконографічних канонах, а також простежено роль цих візуальних кодів у сучасній культурі пам’яті. Метою дослідження є визначення основних типів трансформації дохристиянських символів у християнському мистецтві Русі, а також з’ясування їхньої ролі у формуванні художньої спадщини та ідентичності українського народу. У роботі застосовано порівняльно-історичний підхід, іконографічний і семіотичний аналіз, що дало змогу зіставити архаїчні міфологеми з візантійськими художніми традиціями, а також простежити локальні особливості та регіональну варіативність візуальних рішень. Дослідження ґрунтується на широкому колі джерел: пам’ятках архітектури, іконопису, археологічних знахідках, творах народного мистецтва та сучасних наукових публікаціях.