Піднесення стародавнього Вавилону за правління Хаммурапі (1792-1750 рр. до н. е.)

Abstract

У статті охарактеризовано діяльність знаменитого правителя стародавнього Вавилону Хаммурапі (1792–1750 рр. до н. е.), який перетворив Вавилон на могутній центр стародавнього світу, залишивши помітний слід в історії цивілізації. Вавилон переживав періоди іноземного панування та руйнувань упродовж своєї історії, він залишається символом могутності, багатства, краси та культури й донині. Хаммурапі, був шостим царем Першої аморейської династії, однією з найвідоміших постатей стародавньої історії. Він був видатним полководцем, що об'єднав Месопотамію, здібним політиком та адміністратором. Внутрішня та зовнішня політика Хаммурапі сприяла значному піднесенню Вавилону. Обрані правителем стратегії перетворили Вавилон на головний політичний, економічний та релігійний центр. Хаммурапі вміло використовував дипломатію, шахівницю коаліцій та військові дії для розширення кордонів, зміцнення влади, посилення авторитету. До 1755 р. до н. е. Хаммурапі об'єднав усю Месопотамію під владою Вавилона, сприявши його піднесенню та перетворенню невеликого міста-держави на велику територіальну державу. Йому вдалося підкорити міста Ісін, Урук, Ур, Ларсу, захопити Марі, Ешнунну, сприяти піднесенню стародавнього Вавилону. Внутрішні реформи були важливими факторами зміцнення Вавилону: розбудова інфраструктури (іригаційні канали, храми, міські укріплення), що сприяла економічному зростанню та процвітанню, реорганізація адміністративної системи. Ключовим елементом діяльності Хаммурапі став Кодекс (Закони) – збірник законів, який не тільки забезпечив правову уніфікацію та соціальну стабільність, але й відобразив складну соціальну структуру вавилонського суспільства. Правління Хаммурапі це переломний момент у становленні Вавилону як домінуючої сили в Стародавній Месопотамії.