Українці Східної Галичини в австро-угорській армії (1867–1914 рр.)

Abstract

Події російсько-української війни інтенсифікували вивчення воєнної історії, міліарного досвіду українців, інтерпретацію бойового шляху військових підрозділів, у складі яких буди українці. У статті проаналізовано участь українців Східної Галичини у збройних силах Австро-Угорської монархії у 1867–1914 рр. Охарактеризовано військові формування, у складі яких були українці, висвітлено специфіку поповнення, призову, військової повинності, мобілізації, терміни служби, навчання, специфіку проходження служби, національного складу, функціонування та управління. Східна Галичина, перебуваючи у складі Австро-Угорської монархії, була територією на якій формувалися збройні сили імперії. Українці становили 9% від загальної чисельності армії, входили до складу різних військових формувань. Згідно територіального принципу формування збройних на теренах Східної Галичини розташовувалося 14 округів. На цих округах формувалися Х та ХІ армійські корпуси. Українці служили в усіх родах військ австро-угорської армії. Найбільше українців було в піхотних підрозділах. Значна кількість українців була у трьох фельд’єгерських батальйонах, в одному драгунському та шести уланських полках. Також українці служили в артилерійських, інженерних підрозділах, окремих артилерійських дивізіонах австро-угорської армії. Східна Галичини входила до австрійської частини імперії, тому на її території набирали до полків ландверу. В артилерії ландверу українці були представленні в чотирьох дивізіонах. Українське населення Східної Галичини служило в усіх родах сухопутних військ (піхота, артилерія, кавалерія), спільної армії збройних сил Австро-Угорщини та збройних сил Австрійської імперії – ландвері, займаючи вагоме місце.