Жіночі єпархіальні училища в системі духовної освіти на Волині (1864-1917 рр.)

Abstract

У статті проаналізовано зміст і особливості діяльності жіночих релігійних навчальних закладів на Волині – єпархіальних шкіл для дочок духовенства, заснованих у Житомирі (1864 р.) та Кременці (1884 р.). Визначено основні риси функціонування Волинської єпархіальної школи на трикласному етапі (1864–1884 рр.), шестикласному етапі (1884–1903 рр.) та етапі за Статутом 1891 року (1903–1914 рр.). Зазначено, що мета жіночих релігійних навчальних закладів зосереджувалася на вивченні Закону Божого, молитовних практик і розвитку навичок ведення домашнього господарства. Проаналізовано зміст освіти у Волинській єпархіальній жіночій школі. Особливу увагу приділено ролі педагогіки як предмета, введеного до навчальної програми єпархіальних шкіл Волині наприкінці XIX століття, що надавало випускницям право здобути звання домашніх наставниць. Наголошено на важливості створення парафіяльної школи при Волинській єпархіальній школі як місця практики для майбутніх учителів. Визначено основні форми та методи навчальної діяльності в жіночих єпархіальних школах на Волині, які переважно були репродуктивними: читання, переписування текстів, заучування їх напам'ять і відтворення, а також письмові творчі завдання. Зазначено, що особливе місце в мережі релігійних навчальних закладів Волині посідали жіночі єпархіальні школи для дівчат духовного походження. Таким чином, не тільки хлопчики, а й дівчата, народжені в сім'ях священиків та інших представників духовенства, здобували релігійну освіту і залишалися в цьому духовному стані в зрілому віці, забезпечуючи розшарування цієї соціальної групи протягом тривалого історичного періоду. У статті також розглянуто персонал жіночих релігійних навчальних закладів (начальниця, декан, виховательки, викладачі, помічниці виховательок, завідувачка господарської частини тощо).