Гібридні загрози як виклики безпековій політиці ЄС

Abstract

Стаття присвячена питанням стійкості ЄС до гібридних загроз з інституційної, правової та соціальної точок зору. Автори намагаються окреслити особливості загальноєвропейського підходу до протидії гібридним загрозам і наголошують на потребі в лідерстві ЄС у встановленні стандартів інформаційної безпеки.Основна мета дослідження полягає у з’ясуванні способів і методів ЄС із запобігання гібридним загрозам із метою забезпечення інформаційної безпеки. Серед поставлених завдань виокремлюються такі: розглянути особливості формування інформаційної безпеки в ЄС; виокремити понятійну специфіку «гібридних загроз» і зосередити увагу на аналізі інституційної спроможності ЄС щодо протидії гібридним викликам.У першій частині статті розглядається стан формування інформаційної політики Європейського Союзу, а саме загальноєвропейські підходи та спеціалізовані структури захисту.Друга частина дослідження присвячена визначенню поняття «гібридні загрози» та «протидія гібридним загрозам». Автори вказують на переважання «м’якого підходу» в межах політики ЄС, зосередженого на взаємодії та діалозі. Окремо звернено увагу на становлення інституційно-правової бази протидії гібридним загрозам і напрацюванню міжінституційної взаємодії із НАТО.За результатами підсумовано актуальні критичні фактори вразливості, що підкреслюють необхідність проактивної політичної участі та виділення ресурсів з боку ЄС із метою реагування та попередження гібридних викликів і загроз.