Участь кримськотатарського корінного народу у виборах до верховної ради України (1994–2019 роки)

Abstract

Після анексії Криму та початку російсько-української війни перед науковою спільнотою та українським суспільством постала низка загроз, пов’язаних із впливом окупаційної влади на населення, котре проживає на тимчасово окупованих територіях. Однією з таких загроз є політика дискримінації та репресій кримськотатарського корінного народу в Криму, у зв’язку із чим постала проблема захисту прав корінного народу на загальнодержавному рівні. Сьогодні вибори є ефективним інструментом впливу на політику, артикуляції, агрегації та захисту інтересів різноманітних верств населення. Аналіз участі кримськотатарського корінного народу в парламентських виборах в Україні не лише покаже особливостей цієї участі, а й допоможе виявити основні переваги та недоліки такої електоральної участі для корінного народу. Метою статті є дослідження особливостей участі кримськотатарського корінного народу в парламентських виборах в Україні. Відповідно до мети, сформовані такі завдання дослідження: проаналізувати політико-правове забезпечення участі кримських татар у виборчих процесах в Україні; охарактеризувати особливості участі кримських татар у парламентських виборах в Україні з 1994 по 2019 рік включно; виділити характерні риси електоральної участі кримськотатарського корінного народу.Під час аналізу особливостей участі кримськотатарського корінного в парламентських виборах в Україні застосовувалися такі загальнонаукові методи, як методи аналізу та синтезу, дедукції та індукції тощо, а також методи математичного обчислення та політологічного порівняння. За результатами дослідження було проаналізовано участь у парламентських виборах в України з 1998 по 2019 рік включно. Було підкреслено проблему відсутності офіційного статусу кримських татар корінного народу, яка існувала до прийняття відповідного закону. Також виділено ключові характеристики участі кримських татар на парламентських виборах в Україні після відновлення незалежності нашої держави, серед яких: слабке представництво, відсутність власної стійкої політичної сили, постійний пошук підтримки в національних демократичних політичних силах, єдність представників корінного народу у відстоюванні та захисті інтересів корінного народу, поступова активізація участі корінного народу в політичному житті України, зокрема у виборчих процесах тощо.