Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://hdl.handle.net/123456789/23221
Назва: | Можливості використання законодавчого визначення в минулому повноважень суб’єктів забезпечення національної безпеки України для їх удосконалення в умовах її європейської та євроатлантичної інтеграції |
Інші назви: | Possibilities of using the legislative definition of the powers of the subjects of ensuring the national security of Ukraine in the past to improve them in the context of its European and Euro-Atlantic integration |
Автори: | Шилін, Микола Олександрович Коник, Тетяна |
Ключові слова: | державна політика євроатлантична інтеграція європейська інтеграція законодавство національна безпека нормативно-правові акти суб’єкти забезпечення сектор безпеки і оборони |
Дата публікації: | 2024 |
Видавництво: | Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника |
Бібліографічний опис: | Шилін М. О., Коник Т. Можливості використання законодавчого визначення в минулому повноважень суб’єктів забезпечення національної безпеки України для їх удосконалення в умовах її європейської та євроатлантичної інтеграції // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Політологія. - Івано-Франківськ. - 2024. – №. 17. – С.219-230 |
Короткий огляд (реферат): | У статті проведено порівняльний аналіз сучасного національного законодавства з норматив-но-правовими актами України періоду її становлення і розвитку щодо визначення повноважень суб’єктів забезпечення національної безпеки України. З’ясовано, що в чинних нормативно-правових актах на відміну від прийнятих у 1992–2017 рр. суб’єкти забезпечення національної безпеки України не визначені. Замість них визначено сектор безпеки і оборони України та його складові елементи, а також сфери, у яких вони забезпечують формування і реалізацію державної політики та їхні повноваження. При цьому в приписах чинних нормативно-правових актів спостерігається певна суперечність щодо визначення органів державної влади та органів місцевого самоврядування як елементів сектору безпеки і оборони України, а також віднесення одних і тих самих державних інституцій до різних її складників. Це свідчить про непослідовність законодавця у визначенні структурних елементів сектору безпеки і оборони, виникає сумнів у логічності та обґрунтованості формування їх переліку. Дискусій-ним убачається і визначення в чинному Законі «Про національну безпеку України» повноважень як суб’єкта сектору безпеки і оборони Міністерства внутрішніх справ України. Зокрема, це стосується певного підпорядкування МВС Державної прикордонної служби України і Національної гвардії України та покладання на цей правоохоронний орган функцій забезпечення формування державної політики у сферах, віднесених до компетенції діяльності зазначених державних інституцій. На думку авторів, концентрація (зосередження) в одній державній інституції, у даному разі МВС, значної частки силового блоку держави та розширення її повноважень за певних умов може створити загрозу конституційному ладу. На підставі цього дійшли висновку, що з метою удосконалення чинного законодавства доцільно ДПСУ і Національну гвардію України визначити в Законі України «Про національну безпеку» самостійними суб’єктами державної політики із забезпечення національної безпеки поряд із таким її суб’єктом, як СБ України. Водночас Національну гвардію України підпорядкувати Верховній Раді України і Президенту України, як це було зроблено відповідно до Закону України від 1991 р., для чого внести необхідні зміни, які б могли забезпечити чітке визначення всіх суб’єктів забезпечення національної безпеки України, їхніх повноважень та класифікації. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://hdl.handle.net/123456789/23221 |
Розташовується у зібраннях: | № 17 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
29 (1).pdf | 365.75 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.