Нові медіа як об’єкт і суб’єкт політичного маніпулювання: концептуальні підходи

Abstract

Проблематика ролі нових медіа в контексті стратегії політичного маніпулювання і впливу на громадськість на сьогодні набуває особливої актуальності в глобальному контексті. Метою дослідження є аналіз концептуальних підходів щодо позиціонування нових медіа як об’єкта і суб’єкта політичного маніпулювання. У статті вивчено потенціал маніпулювання в аспекті медіа, розглянуто його структуру як специфічного виду психологічного впливу. Розглянуто стратегії та формати успішного застосування медіа-технологій для просування певних політичних концепцій. Виділено характерні особливості компонентності й алгоритму маніпулятивного процесу, що дало змогу сформувати загальну схему його реалізації. Доведено, що шляхом залучення комунікаційних механізмів нові медіа активно впливають на суспільно-політичний розвиток. Досліджено специфіку сучасних медіакампаній і медіапроєктів, що володіють векторністю маніпулятивного політичного впливу. Ідентифіковано виклики й ризики, дотичні до нових медіа. Обґрунтовано необхідність інтеграції соціальних медіа в систему державного / публічного управління на принципах демократичності, відкритості та відповідальності. Доведено, що процес маніпулювання проходить під впливом різноманітних факторів, які визначають його спрямування, застосовувані методи та прийоми, а отже, його ефективність і результативність. Обґрунтовано важливість розвитку стратегій протидії онлайн-маніпуляціям: поширенню фейкових новин, хейт-спічу й іншим видам маніпуляцій. Наголошено на необхідності розробки комплексної стратегії використання медіаресурсів, яка враховувала б потенціал цих платформ для зміцнення демократичних процесів і підвищення залученості суспільства. Запропоновано рекомендації для суб’єктів політичної діяльності щодо розробки ефективних комунікаційних стратегій у медіа, які могли б гарантувати високу якість інформаційного обміну, максимального залучення аудиторії та водночас захисту основних прав і свобод громадян у демократичному суспільстві. Обґрунтовано важливість ролі медіаграмотності як засобу розвитку критичного мислення в населення та протидії дезінформації.