Діаспора як інструмент публічної дипломатії України

Abstract

Запропонована стаття присвячена дослідженню ролі й напрямам діяльності української діаспори, зокрема, Світового конґресу українців (СКУ) та Конґресу українців Канади (КУК) у поширенні позитивного іміджу своєї материкової Батьківщини. Безумовно, після проголошення незалежності 1991 року Українська держава потребувала зовнішньої підтримки щодо поінформованості міжнародного співтовариства стосовно України. Важливого значення в цьому контексті поряд із діяльністю МЗС України дипломатичних і консульських установ у приймаючих державах, представництвах при міжнародних організаціях у реалізації публічної дипломатії України набуває залучення «м’якої сили», значним чином ця публічна дипломатія підсилилася завдяки діяльності української діаспори в напрямах лобіювання українських національних інтересів, захисту української державності. З боку української діаспори, етнокультурних організацій, окремих відомих громадських діячів і державних політиків українського походження робилися спроби щодо відстоювання суверенних прав українців в Україні. Очевидно, що напрями публічної дипломатії української діаспори посилилися у зв’язку із агресією Російської Федерації та її намаганням зруйнувати незалежність України та знищити самосвідомість української приналежності. Окрім просування позитивного іміджу, виникла гостра потреба в діяльності СКУ та КУК щодо підтримки й допомоги, певного впливу на політику своїх держав поселення стосовно допомоги Українській державі у військовому протистоянні проти ворога. Саме в такому руслі й розглядається автором діяльність української діаспори в контексті публічної дипломатії України.