Політико-правові засади та перспективи взаємодії громадянського суспільства і збройних сил України в умовах російсько-української війни

Abstract

Російсько-українська війна актуалізує необхідність глибокого аналізу політико-правових засад взаємодії громадянського суспільства (далі – ГС) та Збройних сил України (далі – ЗСУ), а також визначає перспективи розвитку такої взаємодії з урахуванням трансформаційних процесів як у сфері національної безпеки та оборони, так і в громадському секторі. Такий аналіз дасть змогу сформувати нові підходи до зміцнення національної стійкості, сприятиме демократизації військових структур та забезпечуватиме ефективність захисту державного суверенітету.У статті розглянуто політико-правові засади функціонування і взаємодії громадянського суспільства та ЗСУ, з огляду на основну концепцію такої співпраці: безпекові виклики та потреби особи, суспільства й держави в умовах російсько-української війни. Зважаючи на наявну норматив-но-правову базу, яка регулює взаємовідносини сектору оборони і ГС, проаналізовано форми та методи такої співпраці та шляхи її вдосконалення. Визначено перспективи взаємодії ГС і сектору безпеки та оборони держави як синергію, що дає змогу через спільні алгоритми виконувати завдання щодо подолання кризових явищ у сфері національної безпеки шляхом тісної кооперації всіх інституцій суспільства, які є не конкурентами одне до одного, а партнерами. Акцентовано на законах України:Конституції України, «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про військово-цивільні адміністрації», «Про громадські об’єднання», «Про доступ до публічної інформації», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» й низку інших, у частині, що стосується ГС та його взаємодії із сектором безпеки та оборони. Закон України «Про національну безпеку України» проаналізовано в комплексі з відповідними указами Президента України: «Про Стратегію воєнної безпеки України», «Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2026 роки» та низкою інших, зокрема й суголосними постановами КМУ та наказами МОУ. Наголошено на низці нормативно-правових актів, у яких Україна взяла на себе зобов’язання щодо впровадження тісної комунікації між військовими структурами сектору безпеки та ГС шляхом забезпечення прозорості, підзвітності, дотримання прав людини в їхній діяльності тощо.На основі врахування демократичного досвіду країн-партнерів України підкреслюється, що формування активної громадянської позиції та залучення ГС до розробки й реалізації державної політики, особливо у сфері національної безпеки, створює міцну основу для ефективної взаємодії між ГС ЗСУ. Така взаємодія сприяє зміцненню обороноздатності держави, підвищенню довіри до інституцій влади та забезпеченню сталого функціонування політики національної безпеки в умовах російсько-української війни.