Втілення положень загальної декларації прав людини у механізмі конституційно-правової відповідальності в Україні

Abstract

У даній статті досліджено проблема реалізації положень Загальної декларації прав людини 1948 р. у державно-правовій системі України через механізми конституційно-правової відповідальності. Автор відзначив, що у даному акті зафіксовано такі аспекти, як основоположні права і свободи людини; зобов’язання держав у цій сфері; механізми реалізації прав і свобод як на міжнародному, так і на національному (державному) рівнях; відповідальність держав, які ратифікували Загальна декларація прав людини, за реалізацію її положень. Основний акцент зроблено на механізмі реалізації конституційно-правової відповідальності як сукупності пов’язаних між собою нормативних, інституційних, функціональних та ідеологічних елементів (автономних підсистем), за допомогою яких забезпечується свідоме використання своїх прав, виконання обов’язків, дотримання заборон, а в разі вчинення конституційно-правового делікту – застосування конституційно-правових санкцій з метою забезпечення конституційної законності, дисципліни та правопорядку. На авторське переконання, незважаючи на імплементацію міжнародно-правових норм, покладених в основу змісту Загальної декларації прав людини у внутрішнє законодавство України через різні правові механізми, включаючи і механізм конституційно-правової відповідальності, зберігається істотна відмінність між нормативним рівнем їх закріплення (де-юре) та фактичним станом існуючих правовідносин (де-факто). Тут основною причиною, на нашу думку, є недостатнє застосування організаційних механізмів у системі конституцій-но-правової відповідальності в Україні, а також недостатність внутрідержавного громадянського та зовнішнього міжнародного контролю за реалізацією положень Загальної декларації прав людини.