Діахронний і синхронний аспекти вивчення фемінітивів української мови

Abstract

У статті зазначено, що історичне вивчення фемінітивів української мови ґрунтується на використання діахронного і синхронного аспектів як двох методологічних підходів до розкриття категорії жіночості та дослідження фемінітивної підсистеми на всіх її рівнях. Діахронія передбачає з’ясування змін, яких зазнали назви жінок упродовж свого історичного розвитку, а синхронія спрямована на встановлення характерних ознак фемінітивів кожного етапу: статичних і динамічних, інтенсифікаційних та екстенсифікаційних, продуктивних і регулярних. Уведення понять інтенсифікації та екстенсифікації в методику вивчення фемінітивів дало змогу встановити сукупність статичних явищ як результатів інтенсифікаційних процесів і динамічних явищ як результатів екстенсифікаційних змін.