Рапсодійність у музиці для цимбалів

Abstract

У статті розглядається особливий жанр і форма музичного висловлювання, яка базується на фольклорному синкретизмі, натхненних фантазіях на народні теми та мотиви, а у теоретичному визначенні отримав назву «Українська рапсодія». Дане дослідження полягає у прослідковуванні процесу зародження й формування самого терміну «рапсодія», а також його адаптацію до музичної творчості, у знайомстві з поетапним розвитком композиторської та виконавської практики, встановленні певного змістового та виразового навантаження, яке притаманне саме «Українській рапсодії» та сфера практичного використання цимбалів системи «Шунда» у різних регіонах України, а також твори для цимбалів окремих композиторів, котрі представляють ці регіони. Важливою ціллю в робочому, науковому, дослідницькому процесі було простеження саме через призму виконавської та композиторської творчості окремих етапів розвитку Української рапсодії як самостійного жанру, розкриття тих художніх підвалин і артистичних здобутків, на яких сформувався жанр «Українська рапсодія», а також – виявлення характеристик, ознак, регіональних відмінностей у трактуванні рапсодії, як мистецького жанру і форми музичного висловлювання. Проведене дослідження діяльності українських композиторів та їхніх творів для цимбалів розкривають перспективу відкриття нових можливостей творців Української рапсодії для цього інструменту у майбутньому.