Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/16648
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСеврасевич, Мар'ян-
dc.date.accessioned2023-06-15T08:38:29Z-
dc.date.available2023-06-15T08:38:29Z-
dc.date.issued2022-
dc.identifier.citationСеврасевич М. «Я в дорозі… завжди в дорозі…» / М. Севрасевич // Прикарпатський вісник Наукового товариства імені Шевченка. Слово. – 2022. – № 17(65). – С. 394-399.uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/16648-
dc.description.abstractЩоденники поширені в літературному обігу. Вони, як правило, видаються після смерти письменника, а це значить, що вибір матеріялу, упорядкування і компонування залежить від людини, яка за цю роботу береться. Як правило це дружина (як у випадку зі щоденниками Олеся Гончара), або упорядник під контролем родини (як у випадку зі щоденниками Степана Пушика), або ж діти (як маємо у випадку зі щоденниками Івана Чендея). Тобто, щоденники класиків української літератури другої половини ХХ століття хибують на родинне цензурування. Авторський варіант щоденників, особливо, коли він внутрішньо зорієнтований на прочитання іншими (як, наприклад, щоденники Романа Іваничука), теж має свої недоліки, основний з яких – приховане чи неприховане самолюбування і пропускання усіх подій крізь призму власного «я».uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectщоденникuk_UA
dc.subjectавторuk_UA
dc.subjectжанрuk_UA
dc.subjectпрочитанняuk_UA
dc.subjectзаписиuk_UA
dc.title«Я в дорозі… завжди в дорозі…» (Іван Чендей. Щоденники. Книга І (1953-1973 рр.)uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:№ 17 (65). Слово

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
document.pdf248.63 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.