http://hdl.handle.net/123456789/9781 Fri, 15 May 2026 09:55:15 GMT 2026-05-15T09:55:15Z http://hdl.handle.net/123456789/9974 Title: Зіставно-ономасіологічний аналіз десубстантивних іменників із суфіксом -ник (на матеріалі української та англійської мов) Authors: Бойчук, Василь Миколайович Abstract: У статті здійснено зіставний аналіз продуктивних типів внутрішньої форми похідних відіменникових найменувань неосіб української мови, утворених за словотвірною моделлю «Іменникова основа+ суфікс -ник» з їхніми англійськими відповідниками відповідно до наявних лексикографічних ресурсів, зокрема електронних. Зіставлення зроблено в таких продуктивних типах і підтипах внутрішньої форми похідних слів, як призначення (з двома підтипами), об’єктність (із трьома підтипами), конститутивність і подібність. Звернено увагу на методологічне тлумачення внутрішньої форми як змістового поняття в лінгво-філософських концепціях В. Гумбольдта та О. Потебні, а також у дослідженнях сучасних науковців, акцентовано на онтологічній складності цього поняття. Висвітлено роль внутрішньої форми слова як мотиваційної ознаки найменування, якає своєрідним «маркером» у питаннях категоризації навколишнього світу носіями різних мов, що в системі словотвору виявляє різнотипні способи мотивації значень у похідних словах і значною мірою визначає їхню формально-змістову структуру. Аналіз українських дериватів з англійськими відповідниками в ономасіологічному аспекті демонструє спільні та диференційні ознаки внутрішньої форми слова у процесах номінацій, репрезентує специфіку й оригінальність мовної картини світу різних націй. Використання внутрішньої форми слова як методологічного інструментарію в контрастивних типологічних студіях уможливлює розуміння складних проблем «прочитання» навколишнього світу різними етногрупами, а найголовніше – надає цінний матеріал для подальших перспективних інтердисциплінарних гуманітарних досліджень, зокрема когнітивістики, етнолінгвістики, етнопсихології, культурології, уможливлює виникнення нових підходів до типологічної класифікації мов світу за характером мотивації мовних знаків. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9974 2019-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9953 Title: Словотвірні категорії «сильний вияв ознаки» та «надмірний вияв ознаки» в українській мові в зіставленні з англійською мовою Authors: Грещук, Богдан Васильович Abstract: У статті в зіставному аспекті проаналізовано категоризування дійсності словотвірними засобами в сегменті словотвірної семантики «сильний вияв ознаки» та «надмірний вияв ознаки» у внутрішньоприкметниковій деривації в українській та англійській мовах. Встановлено, що в українській мові в основі утворення деадʼєктивів словотвірної категорії «сильний вияв ознаки» лежить словосполучення прислівника-модифікатора «дуже» і твірного прикметника: дуже білий – білюсінький, дуже старий – старезний, дуже добрий – предобрий. В українській мові категоризування сильного вияву ознаки словотвірними засобами репрезентують дериваційні моделі із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -yсіньк- (-юсіньк-), -yщ- (-ющ-), (-ющ-), -yч- (-юч-), -езн- (-елезн-), -енн- та префіксами пре-, пра-. Кожна з моделей має свої особливості, які стосуються семантичних типів твірних прикметників, емоційно-експресивного забарвлення та сфер функціонування деадʼєктивів. Периферію словотвірної категорії «сильний вияв ознаки» в українській мові становлять моделі із запозиченими префіксами ультра-, архі-, супер-, екстра-. Коло деадʼєктивів із такими префіксами постійно розширюється. Більшість дериватологів відприкметникові деадʼєктиви на зразок «завеликий, надгустий» розглядає в межах словотвірного значення «високий вияв ознаки». У статті обґрунтовано, що такі деадʼєктиви репрезентують не словотвірну категорію «сильний вияв ознаки», а окрему дериваційну категорію «надмірний вияв ознаки». В англійській мові категоризування сильного вияву ознаки словотвірними засобами немає. Мовна категоризація світу в зазначеному сегменті здійснюється синтаксичними засобами, зокрема словосполученнями прислівників «very, quite, uncommonly» та прикметника або лексичною семантикою простого адʼєктива, наприклад: aged ʻстарезнийʼ, wee, tiny ʻмалюсінькийʼ, furious ʻзлющийʼ та ін. Натомість категоризування надмірного вияву ознаки в англійській мові відбувається за допомогою словотвірних засобів, зокрема дериваційних моделей із префіксами over-, super-, ultra-, hyper-. Вони розрізняються між собою продуктивністю типами семантики твірних прикметників та сферами функціонування. Ядро словотвірної категорії «надмірний вияв ознаки» в англійській мові становлять утворення з префіксом over-, а периферію – деадʼєктиви з іншими префіксами. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9953 2019-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9950 Title: Асоціативний експеримент як метод виявлення структури концепту та етнокультурної специфіки (на прикладі концепту «віра») Authors: Гошовська, Оксана Вікторівна Abstract: Стаття присвячена асоціативному експерименту як об’єктивному методу вербалізації концепту в мовній картині світу. На прикладі концепту «віра» представлена покрокова методика дослідження, матеріалом для якої слугували 3895 асоціативних реакцій, зібраних упродовж кінця 2015 – початку 2016 року. Учасниками якого були 633 українці віком від 10 до 85 років на території Івано-Франківської, Вінницької, Київської та Запорізької областей. Результати інтерпретовано з огляду на вік респондентів, їх стать та дотичність / недотичність до віри за родом діяльності. У статті проаналізовано структуру питальника, який містить як відкриті запитання, так і спрямовану частину, після кожного блоку якої запропоновано позицією «Ваш варіант» для оказіональних імен концепту. Експеримент засвідчив, що вербалізація концепту відбувається не тільки окремими словами, а й ідіоматичними одиницями та реченнями. На основі корпусу реакцій були укладені синонімічні ряди зі стрижневим словом «віра» та антонімічні пари. Інформантам також було запропоновано поєднати слово віра з прикметником, що дозволило виділити ознаки концепту. Поєднання слова віра зі займенником дало змогу простежити суспільну й особистісну природу концепту, а також його місце в концептосфері носія. У спрямованій частині експерименту було запропоновано зарахувати віру до певної сфери, щоби мати змогу визначити місце побутування цього феномену. Зібраний під час дослідження мовний матеріал потребував застосування когнітивної та психолінгвістичної інтерпретації. Асоціативні реакції об’єктивували виділені у процесі наукового пошуку 39 ДКО – значущих рис концепту «віра». Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9950 2019-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/9946 Title: Функціонування прислівників у говірці с. Баня-Березів Косівського району, що на Івано-Франківщині Authors: Вінтоняк, Оксана Василівна Abstract: Стаття присвячена аналізу прислівника як самостійної незмінної частини мови у говірці гуцульсько-покутського порубіжжя. На лексичному матеріалі здійснено спостереження за функціонуванням прислівника, розкрито особливості творення здебільшого на базі інших частин мови, частково охарактеризовано семантико-словотвірну структуру. Як засвідчив аналіз конкретного матеріалу, говірка зазнає впливу літературної мови, однак зберігає архаїчні риси лексико-граматичних груп слів, зокрема прислівника. Cпостереження над окремими явищами вживання адвербіативів у говірці села Баня-Березів вказують на те, що більшість прислівникових утворень тісно пов’язана з історією становлення прислівника як частини мови. Значна кількість лексем є продовженням форм давньоукраїнської мови та характеризуються низкою словотвірних варіантів. Водночас відзначаємо окремі прислівникові запозичення. Визначено, що найархаїчнішою групою прислівників є відіменникові прислівники. У розмові носіїв говірки с. Баня-Березів часто зустрічаються первісні відзайменникові прислівники із афіксом -де. Говірка насичена суфіксальною будовою прислівників, які вказують на напрям руху, при цьому становлять продовження давніх форм суфікса у прислівниках досліджуваного діалекту. У нашій розвідці проаналізовано прислівники часу, спостережено афіксацію прислівників і займенникових основ. Окрему групу предмета дослідження становлять прислівники способу, які внаслідок препозитивної і постпозитивної суфіксації на -о засвідчують комунікативне сполучення з давньоукраїнською мовою. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/9946 2019-01-01T00:00:00Z