http://hdl.handle.net/123456789/18825 Fri, 15 May 2026 10:43:42 GMT 2026-05-15T10:43:42Z http://hdl.handle.net/123456789/18857 Title: Відповідальність за посягання на діяльність суддів за законодавством окремих держав Європейського Союзу Authors: Теслюк, Д. Ю. Abstract: У статті проаналізовано кримінальне законодавство окремих держав-членів Європейського Союзу з точки зору відображення кримінальних правопорушень, пов’язаних із посяганням на діяльність суддів. Зокрема, було досліджено кримінальне законодавство країн, що характеризуються найвищим індексом верховенства права у кримінальному правосудді у 2023 році: Фінляндська Республіка, Королівство Данія, Королівство Швеція, Республіка Австрія, Федеративна Республіка Німеччина, Естонська Республіка, Королівство Нідерландів і Велике Герцогство Люксембург. Проведене дослідження дозволило порівняти кримінально-правове регулювання відповідної сфери суспільних відносин в Україні та вищезазначених державах та внести пропозиції щодо вдосконалення чинного Кримінального кодексу України в аналізованій частині. З’ясовано, що кримінальне законодавство Фінляндської Республіки, Королівства Данія, Королівства Швеція, Королівства Нідерланди не містить спеціальних норм про посягання на діяльність суддів, а також «вплив» на суддів у зв'язку з їх діяльністю кваліфікується як посягання в тій чи іншій формі на діяльність посадової особи. Кримінальне законодавство Австрійської Республіки та Федеративної Республіки Німеччини передбачає спеціальні норми щодо окремих форм посягань лише на суддів окремих судів, які в тих же статтях названі потерпілими разом з іншими спеціальними потерпілими. Лише кримінальне законодавство Естонської Республіки та Великого Герцогства Люксембург містить спеціальні норми щодо окремих форм посягання на діяльність суддів, але в цих нормах судді згадуються разом з іншими спеціальними потерпілими. Той факт, що в жодному з проаналізованих кримінальних законів країн-членів Європейського Союзу з найвищим індексом верховенства права за шкалою Criminal Justice немає окремих норм про посягання виключно на діяльність суддів (суддя або безпосередньо не ідентифікується як потерпілий усі, або можуть прямо згадуватися в окремій статті кримінального закону, але поряд з іншими спеціальними потерпілими), дозволяє висловити сумнів щодо доцільності наявності в чинному КК України спеціальних норм про посягання на діяльність суддів. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/18857 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/18856 Title: Поняття та зміст гендерної рівності: правовий аспект Authors: Саветчук, Наталія Михайлівна; Питльована, Вікторія Павлівна Abstract: У статті досліджується поняття, сутність та зміст гендерної рівності як правової категорії. Наведено приклади дефініцій щодо розуміння гендерної рівності. Визначено, що Україна поділяє гендерні принципи щодо утвердження рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, проголошені в міжнародних документах.Зроблено висновок, що під поняттям гендерної рівності розуміють рівні можливості людини в усіх сферах суспільного життя без будь-яких обмежень щодо її статі. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/18856 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/18854 Title: Відповідальність за незаконне вправлення правосуддя: історичний генезис національного кримінального права Authors: Пулик, В. М. Abstract: У статті досліджується історичний генезис національного кримінального законодавства в частині регулювання відповідальності за втручання в діяльність суду. Автор аналізує правові пам’ятки Київської Русі, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської імперії, радянської доби та незалежної України – чинний Кримінальний кодекс 2001 р. та його чинний проект, створений у ході реформування кримінального законодавства. . У процесі розробки моделі періодизації кримінально-правового захисту незалежності суду та судової діяльності в Україні автором пропонується застосовувати змішаний критерій, який базується на чинності, юридичній силі та рівні кодифікації правового акта, що містить положення кримінального права про втручання в діяльність судових органів, а також враховує історичні етапи становлення української державності. Автором визначено етапи розвитку кримінального законодавства у цій сфері: І етап (XI – XV ст.) – зародження кримінально-правової політики у сфері захисту від втручання в діяльність органів судової влади та осіб, яким доручено здійснювати правосуддя. ; II етап (XVI - XIX ст.) – формування кримінально-правової політики у сфері захисту від втручання в діяльність органів судової влади та осіб, яким доручено здійснювати правосуддя; ІІІ етап (поч. ХХ ст. – прийняття Кримінального кодексу України 2001 р.) – фіксація змісту протиправної поведінки в рамках кримінально-правової політики забезпечення захисту від втручання в діяльність органів судової влади та осіб, яким доручено здійснювати правосуддя, що відповідає чинному положенню статті 376 КК; ІV етап (кінець ХХ ст. – дотепер) – подальше вдосконалення кримінально-правової політики у сфері забезпечення захисту від втручання в діяльність органів судової влади та осіб, яким доручено здійснювати правосуддя. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/18854 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/18853 Title: Досвід Франції щодо правового регулювання державно-приватного партнерства як основа для покращення українського законодавства Authors: Банах, Сергій Володимирович Abstract: Стаття присвячена дослідженню існуючої в Україні проблеми інституційного функціонування державно-приватного партнерства, відсутності ДПП механізмів із квазі-приватними суб’єктами, такими як співтовариства змішаної економіки (SEM) або квазі-публічні підприємства (SAEMES) та відсутності єдиного органу у сфері ДПП.Для підтвердження існування проблематики у сфері низької популярності механізму ДПП автор наводить статистику щорічної реалізації проєктів в Україні та інших державах, таких як Велика Британія та Франція. Наводячи дані цифри, автор згадує про проблематику невизначеності українського підходу щодо слідування досвіду англосаксонської чи романо-германської правової системи.Окрім цього, у статті наголошено на відсутності врегульованого механізму забезпечення ДПП проєктів урядовими гарантіями та відсутності можливості відшкодування інвестицій приватного партнера при зміні договору за ініціативою державного партнера.Автор пропонує застосувати досвід Франції та впровадити механізми державно-приватного партнерства із квазі-публічними підприємствами на прикладі облаштування інфраструктури у Парижі для налагодження системи паркування. Також автор бере за основу досвід у Каннах, де ДПП із квазі-публічними суб’єктами було застосовано для покращення роботи музею. При цьому, наголошується, що варто і врахувати уроки, які засвоїла Франція при впровадженні ДПП із квазі-публічними суб’єктами, такі як необхідність посилення кадрів, які спеціалізуються на контрактних ДПП зобов’язаннях, необхідність визначення нової моделі підходу до платежів приватному партнеру – а саме, регулярного надання платежів та субсидій приватному партнеру.Відсутність урядових гарантій для забезпечення ширшої реалізації проєктів у сфері державно-приватного партнерства також пропонується для вирішення шляхом ухвалення додаткових підзаконних актів. Окрему увагу звернено авто-ром на існування у Франції сервісного органу у ДПП сфері – MAPPP. Автор наголошує, що попри те, що даний орган має численні функції у Франції, в Україні такий орган міг би стати єдиним «сервісним» ДПП органом. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/18853 2023-01-01T00:00:00Z