http://hdl.handle.net/123456789/17231 Fri, 15 May 2026 08:31:01 GMT 2026-05-15T08:31:01Z http://hdl.handle.net/123456789/17268 Title: Вагомість впливу нематеріальних чинників на мотивацію персоналу підприємства Authors: Романюк, Михайло Дмитрович; Романюк, Тарас Михайлович Abstract: Інтеграція української економіки до ЄС та в інші міжнародні структури вимагає кардинальних змін у мотивації трудового та інтелектуального потенціалу персоналу підприємств. Мета мотивації - це одержання найвищої віддачі від використання наявного працересурсного потенціалу, що дозволяє підвищити загальну ефективність і прибутковість діяльності підприємств з ефективним застосуванням матеріальних і нематеріальних чинників. У статті розглянуто вплив нематеріальних чинників на мотивацію персоналу підприємства. Визначено, що ефективність системи мотивації за нинішніх умов передбачає присутність не лише матеріальних чинників, таких як високий дохід, але і нематеріальних, що пов'язані з стабільністю місця роботи, з досягненням власних цілей, бажанням проявляти ініціативу і відповідальність. Це пов'язано з тим, мотиваційні стимули включають лише матеріальну складову, залишаючи поза увагою нематеріальну, а тому запропоновано формування такого мотиваційного механізму, який має враховувати як матеріальну мотивацію, так і виявлення та реалізацію нематеріальних чинників мотивації праці персоналу підприємства. З’ясовано та охарактеризовано, що до основних нематеріальних чинників які спонукають персонал до більш ефективної роботи належать: належні умови праці; соціально-психологічний клімат; особистий приклад керівника.; індивідуальний підхід до працівника; термін виконання поставлених завдань; врахування інтересів та можливостей працівника; підтримка працівників у безперервному навчанні,підвищенні кваліфікації а також можливості саморозвитку та самовираження працівників. Обґрунтовано, що до нетрадиційних методів мотивування персоналу відносяться моральні стимули, патерналізинг, організаційні стимули участь в управлінні, кар’єра і розвиток, участь у прибутку та капіталі. Запропоновано широко застосовувати нетрадиційні види нематеріальної мотивації і, зокрема,: інструментальний, професійний, патріотичний, господарський. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/17268 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/17267 Title: Розвиток інтелектуального капіталу в епоху цифровізації у контексті підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств України Authors: Нагорняк, Галина Степанівна; Хануфф, Катерина Abstract: Стаття присвячена проблематиці розвитку інтелектуального капіталу (ІК), в епоху цифровізацїї глобального простору у розрізі підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств. Мета дослідження полягає у необхідності створення ефективних механізмів щодо забезпечення формування та розвитку та використання інтелектуального капіталу в умова цифрових трансформації як підґрунтя підвищення конкурентних переваг промислових підприємств країни.Це обумовлює необхідність і актуальність у подальшому наукових пошуків у галузі розроблення адаптивних теоретико-методичних підходів та практичних рекомендацій, що дозволяють ефективно організувати на промислових підприємствах розвиток інтелектуального капіталу в умовах формування цифрового середовища. Методами дослідження є історичний та емпіричний методи, метод наукової абстракції, методи аналізування та синтезу, метод системного аналізування. Наукова новизна полягає у розробленні комплексно-цілісного підходу щодо забезпечення трансформації інтелектуального капіталу промислових підприємств за рахунок синтезу з цифровими технологіями, використання якого дозволило б пришвидшити розвиток промислових підприємств, ринкової економіки країни та її прискорення щодо входження до розвинутого глобального простору. У дослідженні проведено вивчення можливостей розвитку інтелектуального капіталу промислових підприємств, у якому ключовими є їх трансформований людський капітал у поєднанні з процесами цифровізацїї як вагомі джерела підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств. Визначено, що творчо-трудова енергія інтелектуального працівника та система творчих новітніх знань є людським капіталом, що у сукупності зі структурним і споживчим капіталом і є інтелектуальним капіталом, який у кінцевому вигляді забезпечує відтворення економічних інновацій усіх форм і видів на різних ієрархіях і рівнях управління як держави, так і підприємства. Узагальнено, що завдання розвитку та зміцнення конкурентоспроможності інтелектуального капіталу за рахунок синтезу з цифровими знаннями, інструментами, навичками та вміннями сприятиме підвищенню якості інтелектуального капіталу і є складовою та невід’ємною частиною завдання підвищення конкурентоспроможності підприємств промисловості країни. У дослідженні авторами уточнено та конкретизовано методологічний ракурс або дисциплінарну матрицю дослідження методів управління знаннями у сучасній економіці, виявлено особливості управління корпоративними знаннями, обумовлені системно-інтеграційним підходом до утримування та розвитку людського капіталу сучасного промислового підприємства у цифровому просторі.Практична значущість дослідження полягає у можливості використання запропонованих механізмів для забезпечення ефективності формування, розвитку та використання інтелектуального капіталу з імплементованими цифровими знаннями у підвищенні ефективності діяльності промислових підприємств та формуванні конкурентних переваг. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/17267 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/17266 Title: Stosowanie modeli elastyczności przez uczelnie wyższe w kontekście zrównoważonego rozwoju Authors: Verbovska, Lesya Stepanivna Abstract: Celem artykułu naukowego jest zbadanie zastosowania modeli elastyczności w zarządzaniu uczelniami zgodnie z celami Zrównoważonego Rozwoju. Artykuł uzasadnia konieczność stosowania modeli elastyczności w zarządzaniu szkoły wyższej. Artykuł analizuje główne „Cele Zrównoważonego Rozwoju: Ukraina”, przedstawia wizję wytycznych dla osiągnięcia przez Ukrainę Celów Zrównoważonego Rozwoju (CZR), które zostały zatwierdzone na Szczycie Zrównoważonego Rozwoju ONZ w 2015 roku. Na podstawie wyników analizy głównych celów uzasadniona jest potrzeba zapewnienia trwałych przewag konkurencyjnych uczelni poprzez programy mobilności akademickiej: programy podwójnych dyplomów, wymiany akademickie studentów i nauczycieli; kształtowanie obszarów współpracy, priorytetyzacja badań międzynarodowych; aktywny udział kadry naukowej i pedagogicznej w projektach międzynarodowych; doradztwo zawodowe zagraniczne, prowadzenie międzynarodowych konferencji naukowo-technicznych i menedżerskich i/lub badania na odpowiednim poziomie; dyscypliny nauczania, wykłady w językach obcych; harmonizacja relacji pomiędzy podmiotami gospodarczymi, środowiskiem naukowym, szkołami wyższymi i innymi zainteresowanymi stronami; elastyczność w zarządzaniu, zasobach, środowisku zewnętrznym, rozwój kompetencji pracowników naukowych i pedagogicznych; umiejętność współpracy ze studentami szkół wyższych w budowaniu ich trajektorii edukacyjnej w ramach modelu uczenia się skoncentrowanego na studencie. Uzasadnione jest włączenie problematyki zrównoważonego rozwoju do systemu kształcenia zawodowego na wszystkich poziomach edukacji poprzez zapewnienie włączenia problematyki zrównoważonego rozwoju do różnych form kształcenia. Udowodniono, że nowoczesne uczelnie stawały przed wyzwaniami zewnętrznymi, do których zasadniczo nie były przygotowane. Sformułowano kierunki wdrażania modeli elastyczności, które należy zaprojektować w oparciu o Cele Zrównoważonego Rozwoju, zadania strategiczne i operacyjne, szanse i potencjał; styl zarządzania; Kultura organizacyjna; zewnętrzne i wewnętrzne funkcjonowanie szkoły wyższej. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/17266 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/17265 Title: Формування екологічних компетентностей фахівців з міжнародного готельно-туристичного бізнесу Authors: Семирга, Людмила Ігорівна; Хомин, Володимир Романович; Казюка, Наталія Петрівна; Гуменюк, Володимир Володимирович Abstract: У статті здійснено дослідження елементів екологічних компетентностей, які можливо сформувати у фахівців з міжнародного готельно-туристичного бізнесу з використанням міждисциплінарного підходу. Обґрунтовано необхідність оцінки знань, умінь, навичок, які є необхідними для успішної роботи у сфері готельно-туристичного бізнесу з точки зору екологічної відповідальності. Проаналізовано нормативні акти, інституційні норми та правила, які регулюють діяльність готельно-туристичних підприємств в екологічній сфері, що дало змогу з'ясувати понятійні конструкції, які пов’язані з екологічною відповідальністю в готельно-туристичному бізнесі. На основі опитувань фахівців-практиків з’ясовано рівень обізнаності представників готельно-туристичного бізнесу з проблематикою екологічної відповідальності, застосування екологічних практик у готельній справі; завдяки спостереженням за роботою готелів та функціонуванням курортів виявлено питання відповідального поводження з відходами, енергетичними та водними ресурсами, природними територіями.Обґрунтовано формування професійних компетентностей у фахівців за бакалаврською освітньою програмою «Міжнародний готельно-туристичний бізнес» Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу з екологічної відповідальності готельного бізнесу, що полягає у здатності готелів та інших закладів гостинності дбати про навколишнє середовище, зменшувати вплив своєї діяльності на природу та ресурси, регламентувати процес забезпечення збалансованого розвитку готельно-туристичної індустрії, забезпечувати економічний, соціальний і екологічний розвиток територій. Розроблено структурно-логічну схему формування компетентностей майбутніх фахівців з міжнародного готельно-туристичного бізнесу; розглянуто асиметрію готельної індустрії Green Key на карті Європи; описано проблеми, що стримують подальший розвиток екологічного туризму; виокремлено фактори досягнення сталого розвитку готельно-туристичного бізнесу; ідентифіковано заходи, які можуть допомогти готелю зменшити свій вплив на навколишнє середовище та створити більш конкурентоспроможні послуги харчування за рахунок екологічного фактору. На основі вивчення міжнародного досвіду доведено, що наявність сталих практик у готелях не лише приносить користь навколишньому середовищу, але й покращує економічну і соціальну поведінку туристів, підвищує моральний дух персоналу та сприяє довгостроковому успіху готелю. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/17265 2023-01-01T00:00:00Z