http://hdl.handle.net/123456789/18897 2026-05-15T09:59:55Z http://hdl.handle.net/123456789/21026 Title: Медіаосвіта як чинник розвитку критичного мислення учнів на уроках зарубіжної літератури у старшій школі Authors: Розман, Ірина Іллівна; Кравченко, Леся Степанівна Abstract: У статті розглядається процес упровадження медіаосвіти для розвитку критичного мислення учнів на уроках зарубіжної літератури в старшій школі. Зазначається, що медіаосвіта допомагає учням розвивати навички критичного мислення щодо інформації, яку вони здобувають у медіа, сприяє аналізувати, оцінювати та сприймати різноманітні медійні формати, що робить їх менш вразливими до маніпуляції та недостовірної інформації. У статті зауважено, що медіаосвіта – це складник сучасної освіти, яка спрямована на розвиток медійної грамотності учнів та охоплює різні аспекти роботи з медіа. Наголошено, що доцільне використання медіаосвіти, уміння аналізувати, розуміти, критично сприймати та використовувати різноманітні медійні формати сприятиме розвитку критичного мислення учнів. Доведено, що використання на уроках зарубіжної літератури інформаційних засобів навчання сприятиме використанню мультимедійних ресурсів для поліпшення розуміння текстів, створення контенту для літературного аналізу та активнішому вивченню матеріалу. Запропоновано інтернет-джерела, які допоможуть результативно планувати уроки та позакласні заходи в закладах освіти. Наголошено, що на уроках зарубіжної літератури в старшій школі доцільно використовувати різноманітні медійні джерела: фільми, відео, вебсайти, що стосуються творів, які вивчаються та пропонуються для додаткового читання. Медіаграмотність полягає в умінні критично оцінювати ці джерела та їхню відповідність оригінальному тексту. Проведено порівняння теоретичних концепцій медіаосвіти вчених-дослідників, які доводять необхідність досліджувати не тільки теоретичні можливості медіаресурсів, а й наголошують на практичному значенні медіаграмотності, водночас варто не забувати про проблеми медійного насилля, наслідки його впливу на неповнолітню аудиторію. З’ясовано, що в процесі медіаосвіти цілеспрямовано формується та розвивається інформаційна компетентність учня. Це передбачає вміння працювати з різною інформацією, створювати та інтерпретувати медіатекст, володіти навичками. 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/21025 Title: Педагогіка партнерства як засадничі підвалини організації інклюзивного навчання молодших школярів Authors: Матвеєва, Наталія Олексіївна; Клепар, Марія Василівна; Нич, Оксана Богданівна Abstract: У статті акцентовано увагу на значенні педагогіки партнерства та співробітництва в організації навчання, виховання та розвитку молодших школярів з особливими освітніми потребами. Мета статті – продемонструвати значення педагогіки партнерства у створенні сприятливих умов навчання, виховання та розвитку молодших школярів з особливими освітніми потребами за умов закладу загальної середньої освіти. Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу організації інклюзивного навчання молодших школярів з особливими освітніми потребами, інтегрованих у заклади загальної середньої освіти на засадах педагогіки партнерства. Під час дослідження використано такі загальнонаукові методи: порівняльний аналіз наукових і навчально-методичних джерел, нормативно-правового підґрунтя інклюзивної освіти в Україні; теоретичні та емпіричні методи (опитування та бесіди з учнями, педагогами, батьками; спостереження, педагогічний експеримент, обробка отриманих даних та ін.), методи узагальнення. Акцентовано на видах соціального партнерства, їх напрямах реалізації в практичній діяльності фахівців освітнього закладу з інклюзивним навчанням. Виокремлено основні критерії та показники партнерської взаємодії, наголошено на вимогах до діяльності педагогів та інших фахівців щодо підвищення ефективності співпраці за умов інклюзивного середовища. Наукова новизна здобутих результатів полягає в систематизації поглядів на проблему налагодження партнерської взаємодії в процесі навчання, виховання та розвитку молодших школярів з особливими освітніми потребами; виокремленні актуальних проблем та перспектив підвищення ефективності інклюзивної діяльності шкіл на засадах партнерства та співпраці учасників навчально-виховного процесу. Установлено, що показниками ефективного навчання, виховання та розвитку молодших школярів з особливими потребами є створення сприятливої атмосфери в освітньому закладі, налагодження дружніх міжособистісних взаємин, організація освітнього процесу на засадах партнерства. Розкрито переваги соціально-педагогічного партнерства та співпраці в порівнянні з традиційними формами взаємодії адміністрації, педагогів освітнього закладу з батьками учнів, громадськістю та позашкільними установами. 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/21024 Title: Особливості організації диференційованого навчання в початковій школі нової української школи Authors: Кіліченко, Оксана Іванівна Abstract: У статті розкрито особливості впровадження диференційованого навчання в освітній процес початкової школи. Зазначено, що кожна дитина є неповторною індивідуальністю із характерними тільки їй природними задатками, психологічними і фізичними можливостями, різними рівнями адаптації до навчання. Тому необхідно впроваджувати в освітній процес диференційоване навчання, що розглядаємо як спеціально організовану освітню діяльність молодших школярів, у процесі якої за допомогою врахування індивідуальних ознак, добору форм, прийомів і засобів навчання відбувається спрямування на оптимальний інтелектуальний розвиток кожної дитини відповідно до її типологічних особливостей. Для визначення типізації здобувачів початкової освіти аналізували типи научуванності учнів, використовували рівневе оцінювання навчальних досягнень здобувачів початкової освіти та типологію, розроблену В.О. Сухомлинським про поділ школярів на групи та вибір способів керування їхнім навчальним процесом, використовували спостереження за навчальною діяльністю учнів, діагностичні методики, анкетування, тестові завдання, творчі завдання. Конкретизовано етапи впровадження диференційованого навчання в освітній процес початкової школи, які відповідають етапам організації уроку і включають перевірку самопідготовки здобувачів початкової освіти, підготовку їх до засвоєння нових знань на уроці, первинну перевірку усвідомлення і розуміння нового матеріалу, закріплення, узагальнення та систематизацію знань, інструктаж щодо виконання завдань із самопідготовки. Звернено увагу, що диференційоване навчання варто використовувати не тільки на уроках у початкових класах, але й у процесі самопідготовки учнів у домашніх умовах. Визначено напрями диференціації процесу учіння учнів третього класу Нової української школи. Дібрано актуальні прийоми для організації диференційованого навчання в третьому класі Нової української школи. Проаналізовано педагогічні умови ефективного впровадження диференційованого навчання в освітній процес початкової школи. 2023-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/21022 Title: Літературна казка як засіб формування толерантності молодшого школяра Authors: Деркачова, Ольга Сергіївна; Титунь, Оксана Леонідівна Abstract: Стаття присвячена дослідженню педагогічного потенціалу літературної казки як засобу формування толерантності молодшого школяра. У якості ілюстративного матеріалу використано ЛГБТ-казки, які фактично відображають ту тематику, яка раніше вважалася табуйованою. Мета дослідження – проаналізувати сучасні квір- казки у контексті сучасних суспільних та літературознавчих тенденцій, визначити тематичний спектр та простежити особливості характеротворення, а також дослідити можливий потенціал таких творів у формуванні толерантного ставлення до інших. Предмет дослідження – сучасні літературні квір-казки, що займають свою нішу у культурному та освітньому просторі а також викликають неоднозначні суспільні реакції. Дослідницька методологія включає історико-порівняльний, герменевтичний та культурологічний методи. У постмодерному світі відбуваються суттєві зміни в усвідомленні людиною свого місця в родині та між людьми, відбувається пошук самоідентифікації та розуміння того, що є моральним чи аморальним. Суспільні зміни, ціннісні орієнтири, моральний вибір людини осмислюються художньою літературою, що фіксує «можна – не можна», «правильно – хибно», «погано – добре» на певних етапах суспільного розвою. Поява квір-літератури і дикусій довкола неї є маркером готовності суспільства до діалогу і розуміння, що світ прекрасний у своєму розмаїтті та різноманітности. Людина з її якостями, цінностями унікальністю та бажаннями бути корисною для суспільства у квір-казках відіграє важливу роль. Не менш важливим є питання свободи вибору життєвого шляху, життєвої мети, партнера, а також права на самовираження. У дослідженні простежується історія виникнення та розвиток квір-літератури, її місце у колі дитячого читання, зосереджено увагу на найновіших і найпопулярніших казках. Визначено структурні особливості цих казок, здійснено порівняльний аналіз народної казки та літературної, а структурна матриця аналізованих казок визначена як традиційна: наявність завдання, героя та помічника, подорожі, ініціації, чарівних предметів, щасливого фіналу. Визначено проблематику та провідні мотиви цих творів, охарактеризовано персонажів, підкреслено, що мета такої літератури – формування толерантної особистості, яка усвідомлює, що у світі є місце для всіх і для кожного. 2023-01-01T00:00:00Z