http://hdl.handle.net/123456789/23071 2026-05-15T09:15:31Z 2026-05-15T09:15:31Z Курус, Тарас http://hdl.handle.net/123456789/23137 2025-06-09T09:30:32Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Урядовий портал як джерело даних для цифрових досліджень Authors: Курус, Тарас Abstract: У статті досліджується потенціал використання відкритих даних для прогнозування та моделювання політичних процесів в Україні. Аналізується Урядовий портал як ключова платформа доступу до відкритих даних. Основна увага приділена структурованості, форматам і доступності інформації, яку розпорядники відкритих даних зобов’язані оприлюднювати. Особливий акцент зроблено на діяльності міністерств як основних розпорядників відкритих даних, що дозволило виявити особливості їхньої взаємодії, проблеми стандартизації та перспективи цифровізації державного управління.У сучасному світі відкриті дані відіграють критично важливу роль у розвитку новітніх технологій, таких як штучний інтелект, машинне навчання та нейронні мережі. Високоякісні та структуровані набори відкритих даних є необхідним ресурсом для побудови ефективних алгоритмів аналізу та прогнозування політичних процесів. Використання API-інтерфейсів для динамічного доступу до від-критих даних створює нові можливості для автоматизації аналітики, підвищення рівня прозорості та ефективності прийняття державних рішень.Мотивацією для проведення цього дослідження стала недостатня емпіричність у політичній науці, яка часто базується на теоретичних узагальненнях та якісному аналізі без достатньої опори на дані. Відсутність широкого використання кількісних методів та аналізу реальних даних ускладнює об'єктивне оцінювання державної політики та її наслідків. Дослідження відкритих даних, їхньої структури та доступності дозволяє зробити крок у напрямку більшої емпіричної обґрунтованості політичних процесів, що сприятиме формуванню більш прозорої та підзвітної державної політики.Таким чином, стандартизація та покращення доступності відкритих даних не лише сприятимуть розвитку інноваційних технологій і підвищенню підзвітності державних органів, а й відкриють нові можливості для емпіричних досліджень у політичній науці.

2025-01-01T00:00:00Z Ободянський, Ярослав http://hdl.handle.net/123456789/23136 2025-06-09T09:25:23Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Політико-правові засади та перспективи взаємодії громадянського суспільства і збройних сил України в умовах російсько-української війни Authors: Ободянський, Ярослав Abstract: Російсько-українська війна актуалізує необхідність глибокого аналізу політико-правових засад взаємодії громадянського суспільства (далі – ГС) та Збройних сил України (далі – ЗСУ), а також визначає перспективи розвитку такої взаємодії з урахуванням трансформаційних процесів як у сфері національної безпеки та оборони, так і в громадському секторі. Такий аналіз дасть змогу сформувати нові підходи до зміцнення національної стійкості, сприятиме демократизації військових структур та забезпечуватиме ефективність захисту державного суверенітету.У статті розглянуто політико-правові засади функціонування і взаємодії громадянського суспільства та ЗСУ, з огляду на основну концепцію такої співпраці: безпекові виклики та потреби особи, суспільства й держави в умовах російсько-української війни. Зважаючи на наявну норматив-но-правову базу, яка регулює взаємовідносини сектору оборони і ГС, проаналізовано форми та методи такої співпраці та шляхи її вдосконалення. Визначено перспективи взаємодії ГС і сектору безпеки та оборони держави як синергію, що дає змогу через спільні алгоритми виконувати завдання щодо подолання кризових явищ у сфері національної безпеки шляхом тісної кооперації всіх інституцій суспільства, які є не конкурентами одне до одного, а партнерами. Акцентовано на законах України:Конституції України, «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про військово-цивільні адміністрації», «Про громадські об’єднання», «Про доступ до публічної інформації», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» й низку інших, у частині, що стосується ГС та його взаємодії із сектором безпеки та оборони. Закон України «Про національну безпеку України» проаналізовано в комплексі з відповідними указами Президента України: «Про Стратегію воєнної безпеки України», «Про Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2026 роки» та низкою інших, зокрема й суголосними постановами КМУ та наказами МОУ. Наголошено на низці нормативно-правових актів, у яких Україна взяла на себе зобов’язання щодо впровадження тісної комунікації між військовими структурами сектору безпеки та ГС шляхом забезпечення прозорості, підзвітності, дотримання прав людини в їхній діяльності тощо.На основі врахування демократичного досвіду країн-партнерів України підкреслюється, що формування активної громадянської позиції та залучення ГС до розробки й реалізації державної політики, особливо у сфері національної безпеки, створює міцну основу для ефективної взаємодії між ГС ЗСУ. Така взаємодія сприяє зміцненню обороноздатності держави, підвищенню довіри до інституцій влади та забезпеченню сталого функціонування політики національної безпеки в умовах російсько-української війни.

2025-01-01T00:00:00Z Стефурак, Ярослав http://hdl.handle.net/123456789/23135 2025-06-09T09:16:55Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: До проблеми моделювання громадянського суспільства Authors: Стефурак, Ярослав Abstract: У статті актуалізовано проблематику сучасних моделей громадянського суспільства. Конструювання життєздатних моделей громадянського суспільства тлумачиться як виникнення форматів взаємодії держави й суспільства, де обидва суб’єкти такої взаємодії своїми характеристиками визначають специфіку тієї чи іншої моделі. Обґрунтовано, що стосовно держави йдеться про інституціоналізовані механізми співпраці з громадськістю, дієві алгоритми стримувань і противаг, поділ влади, забезпечення умов чесних і конкурентних виборів тощо. Своєю чергою, позитивними маркерами суспільного зрізу є розвинена мережа громадських інституцій, їх усебічна суб’єктність, розвиток приватного підприємництва, зацікавленість у громадській участі та ініціативі тощо.Наголошено, що змістовними компонентами категоризації поняття «модель громадянського суспільства» є теоретичний (акцентує певну концепцію, що описує ідеальний або прагматичний організаційний і соціальний лад суспільства, де громадяни мають значний ступінь автономії, свободи, відповідальності й участі в ухваленні рішень) та інституціональний (конкретизує конфігурацію соціально-політичних зв’язків, обсяги й доступність можливостей впливу громадян на розробку й ухвалення державно-владних рішень, регламентованих політико-нормативними актами, ступінь інтеграції демократичних цінностей і принципів у політичну систему).Серед моделей громадянського суспільства розглянуто ліберальну, комунітарну, ринкову, плюралістичну, соціальну, «західну» і «незахідну», тріаду моделей Н. Розенблюм («демократичне», «посередницьке» і «виборче» громадянське суспільство) та ін. Констатовано, що в чистому вигляді жодна з досліджених моделей не знайшла належної апробації в чинних політичних системах, натомість змішані типи з переважанням окремих функцій є поширеним явищем. Розвиток проаналізованих моделей напряму пов’язаний з еволюцією громадянського суспільства, а значить і з модернізацією взаємовідносин державної влади з громадським сектором, коли перша переходить від патронажу до партнерства, а другий – від поточного впливу на владні рішення до якісної зміни влади.

2025-01-01T00:00:00Z Головчук, Юрій Михайлович http://hdl.handle.net/123456789/23134 2025-06-09T08:13:25Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: Стратегії підвищення ефективності роботи органів місцевого самоврядування на основі використання підходу відповідальної політики Authors: Головчук, Юрій Михайлович Abstract: У статті розглядаються сучасні виклики та можливості для вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації та демократизації управління. Основна увага приділяється концепції відповідальної політики як ключового підходу для забезпечення прозорості, підзвітності й ефективності ухвалення рішень на місцевому рівні. У рамках дослідження обґрунтовується, що відповідальна політика сприяє не лише підвищенню рівня довіри громадян до влади, але й зміцненню інституційної спроможності місцевих органів управління.У статті пропонується систематизований підхід до впровадження стратегій, які базуються на принципах відповідальної політики. Серед них виділяються: залучення громадян до процесу ухвалення рішень, упровадження електронного врядування, удосконалення системи моніторингу й оцінювання діяльності органів місцевого самоврядування, а також розширення партнерства між владою, бізнесом і громадським сектором. Особлива увага приділяється інтеграції механізмів громадського контролю та розробленню стратегічних планів розвитку територіальних громад.Стаття також містить аналіз успішних практик реалізації відповідальної політики в різних регіонах України та за кордоном, які можуть бути адаптовані до місцевих умов. Наголошується, що впровадження таких стратегій сприяє ефективнішому використанню ресурсів громади, зниженню рівня корупції та підвищенню якості надання публічних послуг.У підсумку у статті сформульовано висновок, що використання підходу відповідальної політики є стратегічно важливим кроком для розвитку сталих, ефективних і прозорих місцевих самоврядувань, здатних гнучко реагувати на сучасні суспільні виклики.

2025-01-01T00:00:00Z